В Україні триває повномасштабна війна із російським окупантом. Більшість із нас і вдень, і вночі моніторить новини й слідкує за подіями. Дехто стійко приймає події, інші ж не можуть впоратися із тривожністю. Як пережити війну без шкоди для психічного здоров’я, радить психолог ГО “Дестигма” Євген Федєчкін.
– Насамперед поговорімо про те, чи варто зараз дивитися новини й знати про усе, що відбувається в країні. Я б радив таки моніторити новини та бути в курсі усіх подій. Бо абсолютна ізоляція від усього може стати корисною лише на якийсь час. У іншому випадку така категорична відмова — це своєрідна втеча від реальності, намагання довести собі, що нічого не трапилося, а сучасність не зазнала ніяких змін. Насправді ж знаємо, що таке твердження не є правдою. Та все ж новини необхідно дозувати. Можна, наприклад, читати лише заголовки новин, не вдаючись у подробиці. Можливо виділити певний «безпечний» часовий проміжок для огляду сайтів, не «зависаючи» у всесвітній павутині добами.
До слова, інтернет-джерелам теж варто приділити окрему увагу. Боїтеся кривавих деталей? Обирайте сайти із «сухою» беземоційною інформацією. Довіряйте фактам конкретних журналістів із чистою репутацією.
Не забувайте, що найбільше в таких ситуаціях хвилюються саме «споживачі» трагедій, а не безпосередні учасники подій. Це пояснюється тим, що стрес активізує давні природні інстинкти самозбереження: нападати, втікати або завмирати. Тож ті, на кого чатує небезпека, застосовують всі свої приховані ресурси й, можна сказати, користають з припливу адреналіну. А от пасивна «диванна сотня» лише кусає нігті, слухає шалене биття серця і ледь розминає напружені м’язи. Армії від її переживань не легше, а здоров’я за гроші не купиш.
– Пане Євгене, а як пояснити дітям, що зараз відбувається в країні?
– Відмахуватися від дитячих запитань і заявляти, що все добре, не треба. Та й ізолювати малих українців від новин украй важко. Тож розмовляти із дитиною про ситуацію у державі потрібно, але зважаючи на її вік. Вдовольняти цікавість найменших варто в доступній формі. Якщо малечі п’ять років, поясніть їй, що у світі бувають добрі та злі люди. Перші вирішують суперечки мирним шляхом, другі ж використовують зброю. У розмові обов’язково варто наголосити на елементі безпеки, мовляв, не хвилюйся, є ще наші солдати, дядьки в уряді, котрі захистять всіх українців. Враховуйте, що малі діти за запитанням «А ті вороги злі й стріляють?» часто приховують інше — «Чи не трапиться цього зі мною?». Тож не забувайте заспокоювати дітей, вивчіть із ними правила поведінки в екстрених ситуаціях, що теж додасть їм відчуття впевненості. Ну і, звичайно, не переглядайте в присутності сина чи доньки кровопролитних відео, стримуйте надмірні емоції.
З підлітками тему війни можна обговорювати вже у зовсім іншій формі. Хлопці та дівчата у цьому віці люблять дошукуватися до істини й сенсу життя, тож можете порозмовляти з ними, опираючись на філософські категорії. Заодно зблизитеся з дитиною, дізнаєтеся більше про її внутрішній світ, цінності та переживання.
– Чи існує “пігулка” від війни?
– Звичайно, що ні. Тому, коли відчуваєте, що з організмом щось не те, бийте на сполох. Життєву енергію умовно можна поділити на чотири сфери: тіло (реагує на стрес безсонням, відсутністю апетиту, головним болем тощо), досягнення, діяльність, навчання (неспроможність виконувати звичну роботу, побутові справи), контакти та емоційний світ (втеча від спілкування або ж, навпаки, боязнь самотності), внутрішній світ, майбутнє, фантазії (втрата сенсу життя, опори, стабільності).
Маєте проблеми із першою сферою — скоректуйте режим дня, харчування. Споживайте їжу, багату вітамінами та мікроелементами. Пийте більше рідини, бо стрес «забирає» воду. Корекція інших сфер вимагає наповненості дня побутовими справами, щільного заповнення робочого графіка. Буденні обов’язки дають відчуття того, що в хаосі є речі, які залишаються звичними, стабільними, впорядкованими. Займіться волонтерством — так матимете в руках хоч мінімальний, але контроль ситуації. Не гребуйте системою підтримки. Якщо поруч немає людей-однодумців, то, може, якраз час їх знайти? Навіть криза дає немало шансів для пошуку нових можливостей.
Прислухайтеся до організму, більше рухайтеся: танцюйте, бігайте, вигулюйте собаку. Можете побавитися у спеціальні психотерапевтичні вправи. Наприклад, «Сейф». Запакуйте туди увесь негатив, переживання, тривогу й замкніть на міцний замок. Або ж заплющте очі та помандруйте в якесь безпечне та приємне місце. Не цурайтеся позитивних емоцій.
Вікторія НИЧТА
