Своїм довголіттям та добрим самопочуттям миколаївчанки Дарія Овсяник та Ганна Уляк завдячують щоденній спортивній ходьбі на свіжому повітрі.
З виходом на пенсію у людей, які все життя віддали важкій праці, з’являється багато вільного часу і кожен його використовує по-своєму. Хтось стає нянею та глядить онуків, хтось проводить час за розмовами чи обмовами на лавочці поблизу під’їздів, а хтось вирішує, що «заслужений відпочинок» – це час відкривати у собі нові можливості. Як-от наші співрозмовниці: 80-річна Дарія Овсяник і 70-річна Ганна Уляк, які вже понад десять років щодня займаються спортивною ходьбою. Хоча так вони своє улюблене хобі не називають.
Приєдналась до активних бабусь у парку 400-річчя Миколаєва саме тоді, коли вони розпочали свій спортивний ритуал. Нічого особливого, кажуть жінки, лише ходьба. І так щодня, з 13-00 до 15-00, вже більш як десять років.
«Ходжу, доки маю сили»
Енергійній і жвавій Дарії Юрківні Овсяник – вже восьмий десяток. Більше ніж тридцять років пропрацювала на Миколаївському швейному підприємстві швачкою, а згодом – контролером. Після виходу на пенсію, усі болячки почали вилізати боком. За життя перенесла 7 операцій, а у 2004 році отримала серйозну травму ноги між гомілкою та коліном. Лікування та реабілітація була тривалими.
«Цілий рік пролежала, лікарі розводили руками, навіть сумнівались чи взагалі буду ходити, а як буду — то шкутильгатиму. Такі прогнози давали медики. Єдине, що казали — розминати ногу. І от вже 16 років саме це і роблю. Разом з Ганною Миколаївною ми щодня дві години ходимо у парку, дихаємо свіжим повітрям і загартовуємо свій імунітет.
Нашу «процедуру» не пропускаємо навіть взимку, протоптуємо стежки. І всіх закликаємо не витрачати час на лавочках під під’їздами, не нарікати на здоров’я, а вставати й ходити, «розворушувати кістки». Ходжу і буду ходити, доки маю силу», – каже Дарія Юрківна.
«Не сумуйте, що старість прийшла»
Разом з моїми співрозмовницями здолали перше коло протяжністю 900 метрів за 12 хвилин. «Ми вже кіл не рахуємо, просто ходимо від години до години за будь-якої погоди»,- продовжує розмову 70-річна Ганна Миколаївна Уляк. Про своє життя розповідає, що понад 30 років пропрацювала кухаркою на цемзаводі, в ОРСІ. Про свою «історію хвороби» каже таке:
«Перенесла інсульт, операцію на жовчний міхур, дуже погано себе почувала, розуміла, що на реабілітацію піде багато часу, тому треба братись за своє здоров’я самотужки. Якби я не піднялась після хвороби та не почала щодня ходити, то навряд чи взагалі б ходила ще. Вже років п’ять як приєдналась до Дарії Юрківни. Зараз ходимо-гуляємо обидві, а ще декілька років тому нас було багато, ходила з нами 90-річна жіночка, зараз вже не має сил. Дехто вже відійшов у вічність. А ми поки тримаємось. Я налаштована оптимістично і всім кажу – не сумуйте, що старість прийшла, радійте, що Бог дав вам можливість дожити до такого віку», – зауважує Ганна Миколаївна.
Дві години щоденної ходьби для Дарії Юрківни та Ганни Миколаївни – ще й чудова профілактика застудних захворювань. Жінки кажуть, що менше хворіють та не нарікають на самопочуття. «Походиш, розходиш ноги, вони вже так не болять, кращий сон, ліпше травлення та й апетит», – розповідають жінки. І додають: «Свіже повітря і рух – рятують від коронавірусу».
Про пандемію знають, дистанції дотримуються, про маски не забувають, а от за продуктами ходять в найближчі крамниці, ринків та місць масових скупчень людей намагаються уникати.
У перерві між розмовами жінки відзначають, що нарешті міські владці взялись за парк 400-річчя, розчистили від зайвих чагарників. Проте звертаються до комунальників, аби ті частіше прибирали, розчищали доріжки від опалого листя, а ще просять врешті-решт вивезти посохлий хмиз зі сторони автопарку. «Направду — гілки загромаджують і без того вузьку стежку. Ми навіть додумались з гілок робити собі віннички і розчищати доріжки від листя, але кожного дня – то вже несила», – скаржаться бабусі. Жінки сподіваються, що міські комунальники їх почують, а до компанії спортивних бабусь вже скоро долучаться й інші охочі активно та корисно провести вільний час на свіжому повітрі.
Любов Добжанська
На фото: Дарія Овсяник – справа,
Ганна Уляк — зліва
