Подружжя Головацьких після 10 років життя в Італії повернулось в Україну, щоб творити власний бізнес. За три роки з маленької літньої тераси «Garage_ caravan_ café» переріс у затишну сімейну ресторацію.
«Підслухано в Каравані»
– Бабл-вафл для доньки. А як поїдемо додому, ще дружині таке саме зробіть, добре? – просить в офіціантки тато п’ятирічної Катрусі.
– Чи правда, що у вас готують лаваші? Тоді нам на компанію давайте чотири. Але готуйте вже, бо ми добряче зголодніли, – у доброму настрої жартома промовляє бравий чолов’яга.
– А поясніть, що ото таке ті ваші панкейки? То оладки, чи що? – скептично вивчає меню чоловік, який привів панянку на каву.
– Какао і морозиво з фісташкою! – впевнено і самостійно робить замовлення 7-річна Аня.
Такі діалоги чую недільного надвечір’я у сімейній ресторації «Garage_ caravan_ café», що в Миколаєві. Столики майже всі зайняті, а ті, що пустують, мають табличку з поміткою «зарезервовано».
На вихідні тут багато гостей. Більшість з них місцеві жителі: молодь, сім’ї з дітьми, колежанки, закохані пари.
«Garage_ caravan_ café» – одна з тих затишних місцин, де можна випити доброї кави та погомоніти з друзями про все на світі під спокійну фонову музику. Тут особливо атмосферно кожної пори року. Восени та взимку гріє теплом камін, а навесні та влітку можна зручно вмоститись на літній терасі. У кожній деталі інтер’єру відчутно, що власники вкладають не лише кошти, а й серце. А все, що йде від серця, до серця доходить.
Римські «канікули»
Власники сімейного бізнесу – молоде подружжя Віра та Ігор Головацькі. Понад десять років сім’я прожила в італійській столиці: Ігор – 15 років, Віра – 10 років. Дружина Віра, фармацевтка за освітою, за 10 років у Римі змінила багато робіт. Працювала секретаркою в автошколі, нянею, а впродовж чотирьох років – в сегменті елітних брендів. Консультувала покупців коштовностей Cartier та бренду одягу, аксесуарів парфумів Burberry. У рейтингу продавців завжди була у топ «5 найкращих».
Ігор – професійний кухар. 14 років життя в Римі присвятив роботі у ресторанах сардинської кухні.
«Живучи в Італії, ми багато подорожували Європою, вивчали кухні інших країн. Проте італійська кухня для нас – найсмачніша. Вона дуже проста, але з чітко вираженими смаками. Відвідували ми також мішленівські ресторани. Усі вони дуже лаконічні в дизайні, простий білий посуд. Там не більше 30 гостьових місць, а ставку роблять на якість їжі та обслуговування. У ресторані, де Ігор працював 12 років, незмінними були чотири позиції десертів. Усі постійні клієнти йшли до ресторану саме за тими смаками, які добре знали», – ділиться спостереженнями Віра Головацька.
П’ять років тому подружжя спакувало валізи та повернулось додому, бо втомилось від ритму життя в мегаполісі. Захотілось трохи перепочити, зібратись з думками, перезавантажитись.
«В Україні треба було наново починати все, знову вчитись жити по-іншому. Дім не був домом, а тим самим закордоном», – доповнює Ігор Головацький.
Повернення сім’ї не було простим, бо за 15 років втратилось багато зв’язків, друзів, контактів. Усе треба було починати спочатку, призвичаюватись до українських реалій.
Поки Ігор ще роздумував чим буде займатись, Віра вже практикувалась як фітнес-тренерка.
Та довго спочивати сім’я Головацьких не стала. На сімейній раді вирішили почати власну справу. Вигадувати велосипеда не стали, бо найкраще робити те, що добре вмієш і знаєш – готувати й пригощати. «У Європі дуже популярна традиція – на вихідні їздити сім’єю на вакації за місто, а обідати й вечеряти в маленьких сімейних кафе. Власне, вирішили зупинитись на концепції затишного невеличкого кафе», – розповідає Віра Головацька.
Караван на колесах
Відкрити кав’ярню і щодня робити каву чи піцу швидко б набридло. Та й подружжя Головацьких не шукало легких рішень. Віра та Ігор люблять інновації та експерименти. Захотіли впровадити щось геть нове для Миколаєва. Ідею підгледіли в Австралії, там популярні фургони-треки на колесах, всередині яких можна приготувати напої та десерти. На виїзних церемоніях, званих подіях, урочистих заходах – це саме те, бо мобільно, стильно, креативно.
За перший рік фургон «Караван» побував на фестивалях у Львові, прилеглих районних центрах, доїхав навіть до Карпат.
У Миколаєві вперше фургон заявив про себе на святкуванні Дня міста та мав “вау-ефект”.
Подружжя розмістило фургон на власному подвір’ї, що й став гаражем. Звідси й назва. Згодом територію облаштували
під літню терасу, поставили декілька столиків, освітили вуличними гірляндами з теплим світлом жовтогарячих лампочок.
У 2019 році відкрили затишну кімнатку вже у частині прилеглого будинку. А ще через рік почалась пандемія, всі заклади харчування закрили на карантин.
Нема зле, аби не вийшло на добре
Головацькі творчо використали карантинну паузу, за цей час облаштували ще один просторий та світлий зал.
«Гордимось, що не взяли жодного кредиту. Все зроблено власноруч та з головою», – каже Віра Головацька.
Над дизайном інтер’єру «чаклували» самі, не запрошували жодних дизайнерів. У «Garage_ caravan_ café» великі компанії можуть вмоститись на бабусиних бамбетлях, а для ще ближчих розмов є менші дерев’яні столики, які змайстрував власноруч Ігор. Окрім кухарських справ чоловік ще підбирає фонову музику, бо ж має ще й музичну освіту.
Дизайн «Каравану» гості називають «хюге» – це данське слово, яке означає настрій затишку та комфортного спілкування з відчуттям добробуту і задоволення.
Вкладати серце і душу
Віра у сім’ї Головацьких відповідає за десерти. Рецептами радо ділиться, вони – не таємниця, бо у кожної господині все одно вийде по-своєму.
«Одного разу на виїзному святкуванні гість скуштував десерт і каже : «Ну, нарешті нормальний пляцок, а то вже ті глазурі глазуровані проїлись». Я про те, що смак, як і аромат, ми запам’ятовуємо і потім намагаємось віднайти. Тому три роки поспіль у нас незмінні позиції десертів: чизкейк брауні, меренговий рулет та крем-брюле».
За три роки власники розширили меню. Спершу були лише напої та випічка. Починали з п’яти позицій, а тепер сімейна ресторація має повноцінне меню: закуски, салати, перші, другі страви, десерти.
Серед топ «3 замовлень» – кава, чизкейк, авторський лаваш.
У «Каравані» святкують Дні народження, хрестини, річниці весілля, дівич-вечори та навіть невеликі весільні вечірки. А ще там дружні до дітей та домашніх улюбленців. Дитячий галас нікому не заважає, а котик сім’ї Ментос почувається нарівні з гостями ресторації.
Креатив породжує креатив
Кажуть, що з ідеями не можна жити, з ними треба щось робити. Тож Віра, окрім випічки, відповідає ще й за творчу ауру, креатив.
«Ігор – основа, фундамент нашої сімейної ресторації. Я ж створюю затишок, атмосферу», – додає співрозмовниця.
Віра впровадила авторський проєкт – відеопрограму «Жінки з життя. З життя – жінки». Вже вийшло з десяток передач, у яких жінки Миколаєва розповідали про те, як стати успішними в бізнесі, ділились історіями багатодітного материнства, розказували, як радіти життю.
Креатив притягує собі подібних, тож вже згодом у «Каравані» презентували дебютний альбом місцеві музичні виконавці – гурт «На двоє».
Постійний рух вперед
«Все, що ми маємо – це праця наших рук і голови», – наголошують Головацькі. Проте спочивати на лаврах наразі рано. Ігор та Віра розуміють, що золоте правило успіху – постійно вдосконалюватись, слідкувати за новинками, вчитись, шукати нові ідеї, підходи.
Напередодні нашої розмови подружжя відвідало гастрономічний форум в Києві, куди запросили трьох мішленівських кухарів: з Франції, Іспанії та Австрії. Головацькі також завітали до ресторану відомого телевізійного майстер-шефа Євгенія Клопотенка. До слова, його тепер чекають у себе в гості в Миколаєві.
Основне в ресторанній справі – те, що ти їси, і як тебе приймають. Саме цю мішленівську формулу застосували Ігор та Віра у своїй ресторації.
«Звичний ресторанний бізнес в Україні – це коли власник раз на тиждень приїжджає забрати виторг, а всім керує адміністратор. Наш сімейний бізнес кардинально інший. Ми щодня вдома. Ми тут живемо і живемо нашим «караваном»,- розмірковують Ігор та Віра.
«Концепція сімейного бізнесу – нас ніхто не лімітує, нам ніхто не вказує, що ми маємо робити. Натомість нам самим цікаво відстежувати сезонність. Ось похолоднішало на вулицях – і десерт брауні повернув свою топову позицію, влітку більше смакували чизкейки» – розмірковує Віра Головацька.
Тенденція ресторанного бізнесу – орієнтовно 5 років. За цей час ресторація стає уже знаною і треба змінювати або ж дизайн, або кухню, шукати нові підходи.
«Сподіваємось, що ми тут надовше, ніж 5 років. Ентузіазму в нас багато, але він рано чи пізно може закінчитись. Детальних планів розвитку на довгі роки ми не будуємо, а в часі карантину – й поготів. Натомість плекаємо оригінальні ідеї, шукаємо цікаві рецепти, експериментуємо. Ти не можеш кликати до себе гостей, коли не вкладаєш душу. Вірю в енергію та позитив, нікому не заздрю. Ми закотили рукави й працюємо», – каже Віра Головацька і додає: «Наша комунікабельність, відкритість дала нам багато ляпасів, але й відкрила перед нами багато дверей».
Дихається вільно, але дипломатія не завадила б
Сім’я Головацьких власну справу провадить законно та справно сплачує податки.
На перевірчі органи «Караван кафе» не скаржиться. Натомість кажуть, що дихається вільно, палки в колеса ніхто не встромляє.
«На щастя, вже немає тих лихих часів, коли на одного підприємця напосідало десяток структур-контролерів», – резюмують Головацькі.
Проте один з епізодів таки нагадав, що нам є ще куди рухатись.
«Під час карантину був період, коли можна було працювати навинос. Нас на той час вдома не було, прийшла панянка-перевіряльниця і наробила чимало галасу. Є ще у нас в певних установах та когорта, яка звикла стукати кулаком по столі. Вважаю, що ми вже живемо в країні, де мали б бути дипломатія та ділове спілкування», – розповідає Віра Головацька.
Ігор Головацький доповнює, що в Україні оподаткування для підприємців посильне, у порівнянні з іншими європейськими країнами. Тому скаржитись немає на що.
А от що стосується роботи виїзних фургонів, то у нашому законодавстві ще немає такого чіткого регулювання, як має працювати такий вид підприємництва.
Горіти та не перегоріти
Аби не перегоріти справою, подружжя береже емоції. Головацьких захоплюють подорожі. Ігор полюбляє гори та рибалку, а Віра – півмарафони та йогу.
«Нас надихають люди, сім’я, діти, подорожі, книги, мрії», – розповідає Віра.
Секрет успіху сімейної ресторації – це насамперед сервіс, якість, усмішка, новинка.
«Коли викладаєшся сповна, то встократ більше матимеш. Якщо ти не поділишся доброю енергією, то назад її не отримаєш», – цих переконань незмінно дотримуються Віра та Ігор Головацькі.
Одна з київських гостей, прощаючись, дякувала власникам: «Так відрадно, коли одна сім’я змінює бачення про ціле місто»…
Заради цього й варто продовжувати.
Любов ДОБЖАНСЬКА
Фото авторки та з архіву Головацьких
