Уляна Левицька – майстриня. Якби в неї було рук більше, ніж дві, то й сну не було б. А її талант примножують діти – доньки Настя й Анна. Чоловік – автор художніх бетонних виробів. Тож уся родина Левицьких із Черниці – творча.
Настя вчиться в 9 класі місцевого закладу загальної середньої освіти, змалечку полюбила швейну справу. Шиє маски і навіть карантин її
не злякав. Коли навесні з початком пандемії коронавірусу з аптек зникли засоби індивідуального захисту, а з часом люди збайдужіли до вимоги вдягати в людних місцях маску, Настя старанно шила їх для родини, щоб вберегти найдорожчих людей від зараження. Вдумливо обирала тканину, задумуючись над її властивостями і здатністю пропускати повітря, а щоб заохотити людей цю маску носити не соромлячись, прикрашала кожну вишивкою…
Привернула увагу до свого таланту давно, коли тільки-но почала шити одяг для своїх ляльок і для домашнього улюбленця песика. Першим зважив на серйозність захоплення дівчини Настин дідусь. Потім і батьки почали допомагати. А бурхливий сплеск людських емоцій зародився на конкурсі «Міс Пісочни, Черниці, Надітичів» у 2018 році, коли семикласниця Настя Левицька вийшла на подіум у власноруч виготовленому вечірньому платті з паперу.
– Із товстого гофрованого паперу я вирізала деталі виробу, пришила їх швейною машинкою, приклеїла прикраси – паперові квіти, і все – плаття готове! – розповідає титулована Міс трьох сіл 2018 року. І шкодує, що у школі нема швейних машинок. Вдома має свою, на ній і працює.
Настя всі кравецькі і швейні операції виконує сама. Обдаровує себе й родину платтями, спідницями, сарафанами, блузами. Розкрій не за лекалами, а за мірками виконує на новій тканині або ж перешиває готовий одяг. Спочатку переглядає відео уроки в Інтернеті.
Дівчина прикрашає готовий одяг, розмальовуючи його акриловими фарбами чи аквареллю. Спочатку простим олівцем наносить ескіз. Тоді від руки пензликом замальовує його. Найбільше для цього підходить джинс.
Вміє вона й гачкувати. В’язану Настиними руками шапку має сестра Анна, котра дуже любить танці і відвідує студію. Настя залюбки в’яже гачком одяг для песика.
У ці передсвяткові дні Настя найбільше часу витрачає на виготовлення ялинкових прикрас із атласних стрічок та декоративного пінистого матеріалу фоміаран. На прохання дати майстер-клас читачам «Громади» погодилася радо. Отож, скористайтеся нагодою навчитися!
Готові кульки-заготовки з пінопласту різного діаметру Настя купує в Інтернет-магазині. Атласну чи репсову стрічку шириною 2,5 сантиметра нарізає на шматочки довжиною 5 сантиметрів, а шириною 5 сантиметрів – на вдвічі довші, тобто 10 см. Кожен шматочок стрічки згинає в трикутник. Кожен трикутник безпечним цвяшком (із головкою) довжиною 0,5 сантиметра прикріплює до пінопластової заготовки. Починає від середини кульки, далі трикутники один за одним прикріплює колом. Наступним рядом – хаотично чи в шаховому порядку. Стрічку можна вибирати й різних кольорів, тоді кулька буде ще красивішою. Наостанку прикріплює шнурочок: петлю з бантиком, якою виріб можна повісити на ялинку. Ось і все!
А ще Настя любить малювати. Від п’ятого класу навчається в Миколаєві у художника Михайла Данчевського приватно, бо в школу мистецтв зараховують від 4 класу, а батьки звернулися туди через рік. Дівчина мріє після закінчення 9 класу вступати на навчання у Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, щоб стати дизайнеркою одягу. Що ж, нехай здійсниться мрія!
Є в оселі Левицьких і красиві банки. Мама Уляна не приховує, що техніка прикрашання декупажу, хоча й підвладна кожній людині, вимагає терпіння, бо потрібен час для висихання матеріалів. І теж не скупиться на майстер-клас. Тож запам’ятовуйте.
Чисті сухі банку і кришку необхідно знежирити спиртом. Тоді на банку губкою нанести акрилову фарбу, вона сохне швидко. Коли висохне, нанести таку ж фарбу ще раз, знову почекати, щоб висохла. Там, де має бути серветка з малюнком, яку попередньо розібрати на шари, треба нанести клей марки ПВА. Шар серветки із малюнком нанести на банку, провести по ньому пензлем із клеєм. Коли висохне клей, нанести лак для декупажу. Знову почекати, щоб висох лак. Подекуди насипте сніжок (плямки з фарби), додайте блиску лаком, а тоді – гілочки чи ягоди для прикраси. Дно банки і кришку поступово змастіть гарячим клеєм і обмотайте лляним шнурком, не забувши про ручку, за яку триматимете банку. Найчастіше її використовують для освячення води. Якщо подобається, замість паперового декупажу можна приклеїти клаптики велюру.
Уляна Левицька творчо ставиться і до оформлення великоднього кошика – прикрашає його саморобними квітами.
Зацікавилася виготовленням іграшок із сухої трави, читала про це, але робити ще не пробувала. Потрібна сировина, яку заготовляють теплої пори.
Тож довгі зимові вечори – це нагода ще й вишивати. Настя частіше вишиває нитками технікою гладь, а її мама Уляна – бісером. У спільному доробку – не тільки прикрашені маски, а й рушники, серветки, навіть образи.
– Настя – настирлива й акуратна, творча особистість, – розповідає пані Уляна. – Ну, подумайте самі: то меблі в кімнатах переставляла б, то надумала диван перетягнути новою тканиною, то стіни перефарбувала б. До речі, її кімнату ми самі змінили – без майстрів. Вона запозичила здатність творити від тата – він у нас теж придумує різну красу, займається бетонними художніми виробами…
Загалом створювати такі речі – задоволення не з дешевих. Бо немала сума коштів потрібна на матеріали. А тому вироби ручної роботи на продаж їх творці оцінюють дорого, бо хочуть хоча б повернути видатки. Таких багатих покупців знайти непросто. Тож Левицькі виготовляють цю красу для себе, для родини на подарунки.
А творчий неспокій манить надалі робити щось неординарне…
Леся БАРДАК
