Більшість з нас хоча б раз у житті ставала свідком ситуації, коли людина, яка щойно видавалася здоровою і спокійною, раптом починала битися в судомах. Як поводитися при судомному нападі, що слід і чого в жодному разі робити не потрібно, розпитуємо у лікаря-невролога Миколаївської районної лікарні Ольги Леськів.
– Пані Ольго, якими бувають судоми і чому вони виникають?
– Варто одразу зазначити, що судоми бувають не лише при епілепсії. Такі напади можуть виникати при неврологічних хворобах, пухлинах мозку, черепно-мозкових травмах, інтоксикації, нервовому та фізичному виснаженні. Та й навіть тривале недосипання чи перегрівання на сонці, інтоксикація алкоголем можуть стати причинами судомного нападу. Та, незалежно від причини, виглядають судоми однаково. У повному спокої людина раптово втрачає притомність і падає. При цьому часто травмується. Перша фаза судом — напруження: хворий випрямляє ноги та згинає руки. У другій фазі починаються неконтрольовані різкі рухи тіла, часто з поворотом голови і спазмом жувальних м’язів. Людина може сильно прикусити язика. Буває і мимовільне сечовипускання. Під час першої фази людина не дихає. Потім, після глибокого видиху, дихання відновлюється. Загалом, напад триває від 10 секунд до 5 хвилин.
– Як себе поводити у таких ситуаціях?
– Слід пам’ятати, що напад починається різко й несподівано. Перше, що необхідно зробити – викликати швидку. Ті ж, хто випадково опинився поруч, можуть лише вберегти хворого від травм. У жодному разі не намагайтеся своїм пальцем розтулити хворому рота. Сила жувальних м’язів настільки значна, що самі можете залишитися калікою. Також не намагайтеся пропхати між зубами хворого металевий предмет — зуби покришаться. Якщо є можливість, між щелепами можна пропхати щільний одяг, складений у кілька разів, чи пластмасовий предмет. Якщо ж зуби вже міцно стиснені і язик при цьому не прикушений, краще взагалі не втручатися. Тимчасова зупинка дихання життю людини не загрожує. Тому намагатися робити штучне дихання людині, яка б’ється в судомах, не варто. Коли все минає, хворий не пам’ятає, що з ним було. Утім, бувають і локальні напади, наприклад, у кінцівці чи на обличчі. Вони до втрати свідомості не призводять.
– Пані Ольго, а чи реально вилікувати епілепсію?
– Лікування епілепсії дуже тривале. Хоча такі пацієнти довго у стаціонарі не лежать, однак потребують щоденного і дуже тривалого прийому специфічних і недешевих препаратів та огляду лікаря принаймні 1-2 рази на рік. Навіть у стабільному стані, тобто за відсутності або стабілізації частоти нападів. Частота нападів дуже індивідуальна. В одних вони можуть ставатися раз на рік. В інших – і кілька разів на день. При цьому ніхто не може спрогнозувати, чи буде наступний напад і коли. При лікуванні епілепсії медики намагаються насамперед зменшити кількість нападів. Втім, досягти повного зникнення нападів, як правило, неможливо. Бо неможливо повністю уникнути численних провокуючих напади факторів. Звернутися до лікаря у разі виникнення судом треба обов’язково, навіть якщо напади минають самі, без втручання медиків. Адже лікуватися потрібно аби напади не повторювалися.
Більше того, у хворих епілепсією жінок є великі шанси народити здорову дитину. Якщо мати страждає від судомних нападів, це не означає, що ними обов’язково страждатиме і її дитина. Тож подібні напади не є протипоказаннями до вагітності. Хоча протиепілептичні препарати вагітна повинна приймати і при виношуванні дитини. Лікар лише зменшує дозу чи замінює препарат на інший, аби шкода для плоду була якнайменшою. Дуже рідко в матері, яка страждає від судом, їх мають і діти. Однак, якщо судоми проявляються в ранньому дитинстві, недугу зазвичай важко лікувати. Тому важливо вчасно помітити перші ознаки. Причому у дітей судомні напади можуть проявлятися частіше на фоні високої температури. Не помітити судомний напад у дітей неможливо, адже він переважно супроводжується мимовільним сечовипусканням та зміною кольору обличчя. Втім, трапляються напади, при котрих немає різкого посіпування тіла, а лише помітне коротке відключення свідомості. Тоді дитина, наприклад, не чує, що до неї говорять, наче “вимикається”. Це має насторожити батьків. Їм необхідно звернутися до педіатра, який за потреби направить дитину до дитячого невропатолога.
Власне, своєчасний візит до лікаря важливий і для дорослих. Проте ми дуже часто стикаємося з тим, що люди роками відкладають відвідини лікаря, сподіваючись, що недуга мине сама собою. Хворі, на жаль, забувають, що під час нападу можна й померти — від травм чи від набряку мозку. До того ж із віком, за наявності частих нападів, у людини поступово виникають розлади психіки, поведінки, зміни пам’яті. З такими пацієнтами працюють уже психіатри. Загалом люди, які страждають на судомні напади, цілком можуть вести активне соціальне життя — здобувати освіту та працювати.
На жаль, на Миколаївщині із кожним роком кількість хворих на цю недугу зростає. А найбільше тривожить медиків те, що хвороба молодшає.
Вікторія Ничта
