Майстерня пані Ганни, яка зараз знаходиться на околиці Миколаєва, ззовні непримітна, але лишень переступаєш поріг будівлі, одразу потрапляєш у своєрідний незвіданий світ. У першій кімнаті на саморобних полицях красуються ще «свіженькі» мисочки, макітри, горнятка та глечики, які чекають своєї черги, щоб відправитися у піч випалюватися. За невеличким столиком помічниця майстрині акуратно вимальовує спеціальними натуральними фарбами на горнятах різнокольорові орнаменти. У іншому кутку гордовито розташувалося те, без чого не існувало б майстерні, – гончарне коло. А у сусідній кімнаті вже можна цю глиняну красу порозглядати і навіть до неї доторкнутися. Тут чекають на своїх господарів вже готові баняки, тарілки, кавоварки та й навіть посуд для коньячку. І коли, нарешті, намилуєшся усією цією красою, починаєш розуміти, що виліплений Ганною Драголюк гончарний виріб справді унікальний і самобутній. Що він, без сумніву, стане окрасою навіть найвишуканішої трапези. А уява відразу малює стареньку хатинку, у якій збирається вечеряти українська родина, а на столі у глечику – парне молочко, у полумиску – ароматний борщ із грибами, у горщику – запечене м’ясо із картопелькою…
Пані Ганна завжди рада гостям й із задоволенням розповідає про свої секрети виготовлення глиняного посуду. Передусім, і цим майстриня дуже гордиться, усі її «діти» зліпені із миколаївської глини. Каже, що це додає їй сил, бо із сировини, яка видобута із рідної землі, черпає натхнення. Для того, щоб глина стала придатною для роботи, її спочатку довго вимочують у спеціальній ямі. Скільки сировини треба для того чи іншого виробу, майстриня визначає на око. А коли сідає за гончарне коло, зізнається, що забуває про усе і починає розмовляти із глиною. Ще дуже любить під час роботи співати українських стародавніх пісень, бо вірить, що це додає посуду якоїсь особливої магії. Зараз Ганні Драголюк вже не складно виготовити навіть найдрібніші посудини, які потребують великих зусиль і найвищої концентрації. Адже, як каже жінка, 40-річний досвід, дозволяє виліпити глечик менш ніж за три хвилини, а тарілку – навіть за дві. Потім глечики і макітри мусять настоятися і висохнути, і лише після цього їх відправляють у спеціальну піч на дровах. Пані Ганна розповідає, що виготовляє два типи глиняного посуду – молочений і глазурований. Молочений користується неабиякою популярністю, бо екологічно чистий та безпечний,а ще він не вступає у хімічну взаємодію з продуктами харчування. Для нього пані Ганна використовує древній спосіб обробки кераміки – молочний випал. Після першого короткого обпалу (близько 4-5 годин при температурі 1000 С) майстриня занурює посудину у молоко, потім обережно виймає, щоб не зіпсувати тонкий шар молочної плівки, обсушує та знову обпалює у печі вже при температурі 400 С. Тож молочений посуд виходить термостійким, легким та підходить для використання на різних сучасних плитах і духовках. А щоб посуд став блискучим, для його обробки також використовують виключно натуральну сировину – харчову поливу…
Щоб помилуватися роботою Ганни Драголюк, приїжджають до неї гості зі всієї України, та й навіть із-за кордону. Та й вона намагається усіма можливими способами пропагувати гончарство: відвідує спеціалізовані виставки та ярмарки, проводить екскурсії.
Роздумує майстриня, кому передати своє ремесло. Єдину надію має на онуків і правнуків, а ще вірить, що таки знайдеться людина, яка так само, як і вона, закохається у глину. Майстриня навіть сама готова взятися за навчання охочих. І повірте, вона б могла стати дуже хорошим учителем. Адже навіть я, жодного разу не сидівши за гончарним колом, та й навіть глину у руках не тримавши, завдяки її настановам буквально за 20 хвилин змогла виготовити невеличку тарілочку. Зізнаюся, далося це мені дуже важко. Спочатку треба було зорієнтуватися, як однією ногою коло розкручувати, а іншою завдавати необхідного темпу. Потім треба було зрозуміти, як надати невеличкому шматку глини необхідної форми. (Це мені вдалося лише із третьої спроби). Але, повірте, емоції та відчуття, які я пережила під час цього процесу, вартують навіть найважчих зусиль…
Вікторія Ничта
