Олег Верещинський: «Хобі переросло в улюблену справу»

20-річний миколаївчанин

Олег Верещинський

виготовляє авторські меблі

та ділиться своєю історією успіху

З Олегом Верещинським ми познайомились саме в день його народження. Минулої суботи юнак відсвяткував 20-річчя – вік юності, максималізму та свободи.
Коли вперше натрапила на сроспекти його авторських меблів у соцмережі, то спершу здивувалась, що їхній автор – 20-річний юнак з Миколаєва. Так стильно і майстерно виконані роботи доводилось бачити лише в інтер’єрних журналах. Тому вирішила обов’язково познайомити читачів з молодим та креативним меблевим майстром.
Олег Верещинський — студент-третьокурсник Львівської політехніки, навчається в інституті будівництва та інженерних систем на кафедрі міського будівництва. Впродовж кількох років професійно займається улюбленою справою – деревообробкою.

Захоплення родом з дитинства
Юнак розповідає, що любов до меблів, обробки деревини зародилась у нього ще школярем. Змалку любив спостерігати, як дідусь, а згодом батько, майстрували біля деревообробного верстата.
«Пригадую, як допомагав дідусю, коли він порався вдома, робив ремонт, майстрував. Допомагав дідусю і мій батько.
Перший мій виріб з дерева – корабель. Мені було тоді 12 років, якраз популярним був журнал, якого треба було зібрати декілька випусків і скласти фанерні деталі докупи. Ми з батьком вирішили змайструвати його самотужки. Процес зайняв чимало часу, але результат був того вартий. Вже тоді я зрозумів, чим надалі хочу займатись», – розповідає Олег Верещинський.
Трохи підрісши та захопившись грою на гітарі, Олег власноруч зробив для себе акустичний інструмент. А більш професійно та цілеспрямовано почав працювати під час карантину. Юнак каже, що з’явилось дуже багато часу, тому вирішив його провести з користю. У підвальному приміщенні будинку площею менш як 20 квадратних метрів дообладнав майстерню і взявся творити. Бо мав вже перше замовлення аж із Кременчука.
«Створити сторінку в соцмережі мені допоміг друг Богдан Яців, який дуже професійно пофотографував мої роботи, згодом виставив декілька своїх робіт в Інтернеті і замовники самі мене знайшли. Написали, який саме вони стіл хочуть, я намалював ескіз, спроєктував, узгодив і взявся до роботи — робочий процес зайняв трохи більше ніж тиждень», – розповідає хлопець.
Про жодні промислові масштаби не йдеться, каже Олег, це поки що поодинокі замовлення, напрацювання нових моделей, створення каталогу продукції і, звісно, придбання більш технологічного обладнання.

Від задуму до втілення…
Олег Верещинський розповів, що від задуму до кінцевого результату може пройти і цілий місяць, а то й більше.
«Спершу створюю модель-ескіз виробу в комп’ютерній програмі, так одразу ж бачу параметри, пропорції. Перше своє замовлення робив досить довго, бо часто коригував, а вже наступні – трохи більше як тиждень. Поки майструю письмові столи, але планую взятись за комоди. З Миколаєва у мене замовили раму для дзеркала», – ділиться хлопець.
З сировиною для деревообробки проблем немає. «Зараз дуже широкий вибір», – розповідає Олег і додає, що знайшов поблизу Львова добротного постачальника, де не обов’язково замовляти тоннами, а можна купити потрібні товари поодинці.
«Купую дерево твердих порід: дуб, ясен. Люблю працювати з їхньою фактурою. Меблі із натуральної деревини випромінюють тепло і дарують домашній затишок».
Наразі юнак працює без сторонньої допомоги, бо і розміри майстерні не дозволяють, та й обсяг роботи початковий.
«Батьки й родичі мене усіляко підтримують, це додає сили й ентузіазму творити далі. Не менш приємно, що замовляють мої роботи жителі Миколаєва та навіть Львова. Подальших планів багато: це створення і розвиток власного бренду і, звісно, постійне вдосконалення майстерності», – такі плани на майбутнє у сміливого майстра.
Олег Верещинський певен, що кожен може творити. «Визначальним є бажання, а якщо буде бажання, то й натхнення не забариться» – каже юнак.