Продовжую розвідати про справжнє материнство, не таке ідеальне, як в рекламах, а таке – яке насправді. Не претендую на звання порадниці чи гурумами, бо радити – справа невдячна. Ділюсь лишень власними спостереженнями та досвідом, як двічі бути мамою та не з’їхати з глузду.
Минають дні, минають ночі…
Здебільшого в такому ритмі Шевченкової поезії проходять мамобудні. Якби на вулиці ви отак знічев’я запитали маму з візочком, який сьогодні день тижня, яке число на календарі чи скільки ще тижнів до Пасхи, то, певне, миттєвої відповіді довелось би трохи почекати. Та це й не дивно, коли постійно недосипаєш.
Деякі матусі вигадали ще цікавіші визначення своїм декретним будням – «білка в колесі» чи «день бабака». Останнє визначення, до речі, з однойменного фільму, де головний герой проживає постійно один і той самий день.
Щодень мами малюків починають і завершують тим же колообігом: прокидання – годування – забавлянння – на сон вкладання – у парку гуляння. І знову те ж саме, по колу. І все це називають – «сидіти вдома з дітьми».
А коли вдається вибратись кудись з подругами на каву чи просто кудись піти без візка, то почуваєш себе, наче Попелюшка на балу. Постійно поглядаєш на годинник і рахуєш хвилини, поки не проб’є «дванадцяту» і треба повертатись.
Скільки коштує «сидіти» вдома?
Напевно, ви часто чули фразу «сидіти вдома з дітьми». Гадаю, її вигадали чоловіки, бо у реченні слово «сидіти» геть недоречне. Бо якщо і вдається перепочити, то ненадовго, а сидіти – і надто. А хіба хатні клопоти кудись поділись?
Спробуймо підрахувати, скільки ж коштує оте сидіння вдома з дітьми. Далеко не йду, хіба в Гугла запитую: послуги няні погодинно у Львові – від 80 гривень за годину, гувернантки – від 95 грн за годину. І то лише виховні послуги, а прибирання, готування? Шукаю далі. Знайшла львівську фірму з детальним описом цін.
Коли побачила ціни на прибирання, то аж зойкнула. До прикладу, генеральне прибирання, його ще називаю суботнім, – вартує 350 гривень за однокімнатну квартиру, 400 – за двокімнатну і 500 гривень за трикімнатне помешкання.
Ну, добре, а готування? Виявляється, робота кухарки ціниться найбільше – від 500 до 1,500 гривень за день.
Пригадую, кілька років тому одна з газет спробувала підрахувати, скільки ж коштує «сидіти вдома» мамі з двома дітьми та ще й виконувати всю хатню роботу. І знаєте, скільки? Майже 40 тисяч (!) гривень за місяць.
Про пустунець і ляпанець
Розповім вам про ще два цікаві словечка, на які випадково натрапила.
Коли прочитала в однієї мами-філологині слово «пустунець», не одразу зрозуміла, що це. А то, виявлється, таке гарне і милозвучне слово на заміну всім «дурачкам» і «пустушкам».
У своїй першій «версії» материнства мала неабиякий клопіт з тими пустунцями, бо малюк ніяк вперто не хотів їх брати до рота, а я з такою ж впертістю намагалась знайти отой ідеальної форми і якості. Та так захопилась своєю нав’язливою ідею, що скупила з десяток пустунців. Але зазнала поразки. Бо жоден так і не вдалось застосувати. Свій реванш отримала вже в другій версії материнства, перший-ліпший пустунець виявився тим самим ідеальним.
А от з ляпанцями зовсім інша історія. Вичитала, що ляпанець – то «легкий удар з метою покарання». І хоч бити дітей неприпустимо – кажуть дитячі психологи, все ж батьки інколи зриваються і нестерпні дітлахи на додаток до істерики отримують ще й ляпанця по м’якому місцю. Також інколи таким грішу, коли вже геть сил нема. Проте ляпанці мають короткотривалий ефект і зрештою не вирішують конфліктної ситуації, тому завше вичікую момент заспокоєння, а тоді йду налагоджувати стосунки. І знаєте, таки розмова з дитиною і пояснення більш помічні, ніж отой прочухан по сідницях.
Нас виховували по-іншому ,і ляпанці – то були методи виховання. Пригадую, найболючіший отримала за халабуду в саду, і пам’ятаю його дотепер. Тому краще таки з дітьми розмовляти замість дати «двадцять п’ять». І як би хто збоку не радив відлупцювати нечему, краще пошукати інший варіант примирення. До речі, про експертів…
«Експерти» поміж нас
Ще задовго до того, як стати мамою, мимоволі стала свідком однієї історії. Було це років десять тому. Перед входом до першої школи в очікуванні випускників зібралась юрба. Поблизу мене гуртувались мами з дітками та чекали, очевидно, онуків дві поважні панянки. Діти довкола галасливо бігали і от мале дівча ненароком забило ніжку й зі сльозами біжить до мами. На це бабусі-ескпертки: «Ой, тільки не бийте». Мама й не збиралась давати ляпанця, але на пораду відповіла їдко: «Я – мама, і мені вирішувати, що робити», на це панусі тільки й обурювались: «Ото премудрувата».
Коли стала мамою, також неодноразово чула поради, до слушних – прислухалась, а пустослівні послухала, подякувала, а зробила, як велить розум і материнське серце.
Любов ДОБЖАНСЬКА
