Миколаївчанка Наталія Верещинська – жінка із шаленою харизмою і добрим серцем. А ще вона надзвичайно талановита і не цурається жодної роботи, а коли мова заходить про благодійність – її й зовсім не спинити. Вона постійно бере участь у різноманітних благодійних акціях, допомагає збирати кошти на лікування онкохворих діток та й навіть сама проводить майстер-класи. Зовсім нещодавно Наталія самотужки опанувала нове для Миколаївщини мистецтво – food-арт. Майстриня Верешинська зуміла поєднати на тарілці образотворче мистецтво і гастрономію і твердить, що це робити надзвичайно просто і легко.
– Мушу сказати, що food-арт далеко не перше, скажімо так, рукоділля, яким я захопилася, — розповідає Наталія. – Творити почала, коли завагітніла першою донею – Юлею. Тепер я впевнена, що саме мої діти дарують мені натхнення до творчості. Так ось, тоді мені дуже подобалося створювати картини із різних зернових культур, травинок, квіточок – одним словом з усього, що потрапляло під руки. А ще виготовляла своєрідні обереги із пляшок. Робила їх так багато, що вони прикрашали будинки чи не кожної моєї колежанки та родички. Єдиний мінус таких картин був у тому, що вони швидко псувалися.
Коли завагітніла своєю Анічкою, захопилася виготовленням вазочок. Їх також робила з усього, що було під руками. В рух ішли різні баночки, горщечки, стрічки, квіти, листя. Мені цей процес дуже подобався, бо міг мене, таку непосидючу, втримати на одному місці. Та згодом я якось усе це закинула: для творчості не вистачало часу. Але коли народився синочок Михайлик, хвиля творчості мене поглинула знову. Починалося усе дуже банально. Михайлик капризував і відмовлявся їсти корисні продукти, і я, щоб його якось зацікавити, почала робити із їжі різні смайлики, сердечка та хатки. Спочатку це усе виглядало надто просто і примітивно, але Михайлику такий підхід до їжі дуже сподобався. А мене його задоволене личко надихнуло розвинути це гастрономічне мистецтво.
У доробку Наталії Верещинської вже є понад 100 авторських картин на тарілці. А ще майстриня провела три благодійні майстер-класи із food-арту.
– Перший майстер-клас провела на запрошення Наталії Лешковят, — пригадує співрозмовниця. – Тоді усім містом збирали кошти на лікування нашого земляка Богдана Стояна. Зізнаюся, хвилювалася дуже сильно, бо тоді ще сумнівалася, що мої вміння будуть для когось цікавими. Але відмовитися не змогла. І тепер дуже тішуся, що таки наважилася, адже стільки позитиву і задоволення вже давно не отримувала. Дуже раділа, коли на обличчях у діток бачила щасливі посмішки. А далі якось пішло усе само собою. Ще досі не можу пояснити, як картини із продуктів народжуються у моїй голові. Я просто бачу їх набір і фантазую. Відверто кажучи, я не навчалася food-арту в інтернеті, не читала і спеціалізованих книжок. Хоча тепер задумуюся над спеціальними курсами чи якимось онлайн-навчанням. А ще дуже радію, що саме я започаткувала на Миколаївщині такий мистецький напрямок.
У своїх роботах Наталія Верещинська використовує овочі, фрукти, солодощі, м’ясо, ковбаси та багато іншого.
– Для мене кожна моя робота дорога по своєму і викликає певні емоції та спогади, — зізнається Наталія. – Правда, їх у первозданному вигляді можливо зберегти лише на фото, але мене це не засмучує, адже із задоволенням спостерігаю, як мої рідні та друзі смакують моїми доробками. Звичайно, що мені ще треба вчитися і розвиватися і, повірте, вже найближчим часом робитиму це більш професійно. Я навіть придбала собі спеціальні тарілки та кухонні інструменти, щоб усе виглядало акуратно та красиво. Мрію, що скоро закінчиться карантин і я зможу організувати масштабний майстер-клас. А ще дуже хочу, щоб життя часом не внесло свої корективи і я не була змушена залишити улюблене заняття через брак часу чи щось інше.
Роботи Наталії Верещинської вражають і надихають. У них є і родинне тепло, і мальовнича природа рідного краю, і батьківська хата, і навіть портрети колежанок. Інколи вони сумні, а інколи – веселі. Та основне те, що усі роботи дуже смачні та зроблені з великою любов’ю.
Обговорення про post