Вибираючи свічки ручної роботи, більше уваги надаємо естетичному вигляду та інколи побіжно запитуємо, з якого вони матеріалу. І далеко не кожен задумується над технологією виготовлення цього джерела світла.
Рудниківчанка Христина Грабович розповідає, що колись також не переймалася тонкощами свічкової справи. Та й бджолярство, хоча вдома давно були дідусеві вулики, наразі її не вабить, бо хвилюється, щоб укус комахи не викликав алергії…
Спочатку пробувала варити мило. Процес сподобався і приваблював доти, поки свекор-пасічник не дав бджолиного воску – саме такого, з якого бджоли формують соти на мед.
-Мило варити важче, – не приховує Христина, – треба підійти до вибору кольору творчо, а форми – терпляче. З воском працювати простіше, бо він м’якший, легше піддається обробці. Та й якихось особливостей процес виготовлення свічки не передбачає. Головне – ретельно очистити віск від домішок. Я спробувала це із цікавості. Сподобалося відразу. Два роки тому закинула миловаріння і виливаю свічки.
Запитую молоду маму про фах. І дивуюся. Адже Христина – випускниця Інституту економіки і туризму, до відпустки по догляду за дитиною працювала адміністратором готелю у Брюховичах.
Що ж спонукає торувати шлях у свічковий бізнес? А це – наявність великої пасіки у свекра в іншому районі. Має він і будинок на колесах для сну із тридцяти вуликів. І захоплення Христини з часом може перерости в постійне заняття. Не приховує, що її чоловік має певний досвід у бджолярстві, продовжує придивлятися до батькового догляду за пасікою і виношує мрію колись залишити основну роботу, щоби турбуватися про бджіл. Хоче навчити синів, хоча вони ще підростають, цієї корисної справи. Добрим стартом до започаткування власної пасіки в Рудниках стало придбання двох вуликів та мрія про будинок для оздоровчого сну. Тож цілком можливо, що родина і бджолопродуктам не дасть пропасти.
Христина розповіла технологію виготовлення свічки. Насамперед, бджолиний віск треба очистити від сторонніх домішок, що потрапляють у нього в вулику, найчастіше – від прополісу. Христина наливає в каструлю трохи води, тоді вміщує віск і ставить посуд на джерело тепла. Зазвичай – на побутову газову плитку. Виймає із розтопленого воску домішки, охолоджує, потім знову цей віск розтоплює і ще раз очищає. А поруч уже є форма із гнотом (товстою ниткою, яка горітиме), тож у неї наливає чистий віск. За годину-дві при кімнатній температурі він поступово охолоджується, але треба пильнувати, щоб не занадто. Тоді майстриня виймає ще теплу свічку з форми. Для вирівнювання обрізає нижній кінець і залишає її на столі для охолодження. Каже, що не практикує цього на вулиці, де зараз холодніше, бо вже майже готова свічка при вийманні її з форми може тріснути. Хоча таке можливе і при охолодженні в кімнаті, якщо напівфабрикат буде без догляду занадто довго. Свічка із бджолиного воску приємно пахне медом. Вона екологічно чиста, добре горить – полум’я рівне.
Гладкі свічки Христина прикрашає лляною тканиною, мереживом. Стрітенські виготовляє без оздоблення, вони прямі та з хрестом. Різдвяні декорувала на замовлення клієнтів.
Часто замовляють свічки на весілля, тоді проявляє неабияку фантазію.
-Якось замовили весільні свічки з парафіну, – не приховує Христина. – Парафін легше піддається обробці, до нього для прикрашання можна додати барвники, блискітки, сухофрукти, інше. Попри це, частіше замовляють воскові, тобто екологічно чисті.
Христина має намір спробувати формувати й запаски до лампадок, для цього треба придбати іншу форму. У родині звучать сумніви щодо попиту, бо виріб із бджолиного воску – вдвічі дорожчий, ніж парафіновий. Ще кажуть, що такий бізнес не буде прибутковим, бо воскова свічка горить поволі, нечасто потрібна нова…
– Але той, хто переймається надійністю і якістю покупок, буде задоволений, – переконана Христина. І недарма. Бо виконує роботу на замовлення, реалізує через сільські магазини, інтернет-мережу, пошту. Попередня гарантія на корисність справи – це замовлення. А такі не переводяться, бо свічка – це таки, що не кажіть, джерело світла, а до світла людство прямує постійно.
Леся БАРДАК
