Днями в Рудниках гурт власників великої рогатої худоби прибув у сільраду, бо на розоране пасовище Гординякова заїхали трактори…
В урочищі Гординякова в Рудниках здавна випасали худобу жителі вулиць Дрогобицька, Садова, Верховина, частини Зеленої, Шкільної, інші. Коли, згідно з рішенням Львівської обласної ради, випереджуючим Указ від 2001 року Президента України Леоніда Кучми, земельні угіддя в селі розпаювали, сусіднє з вищезгаданим урочище Стави, де колгосп заготовляв сіно, набуло статусу пайових угідь. Власниками тих угідь стали переважно жителі сусідніх вулиць, вони вирішили пасти свою худобу там. На Гординяковій залишилося набагато менше худоби. А значна частина цього масиву, тим часом, «відпочивала» і заростала кущами, поступово стала непридатною для випасання худоби і незадовго виникла потреба його окультурення.
Три роки тому, як розповів сільський голова Рудників Степан Дубик, в сільраду звернулися власники великої рогатої худоби з претензіями про те, що пасовище на Гординяковій заросло і худоба не хоче там пастися. Домовлено з керівництвом місцевого фермерського господарства «Максимович» про окультурення цієї площі.
-Згідно з протокольним рішенням п’ятнадцятої позачергової сесії сьомого скликання Рудниківської сільської ради від 07.06.2017 року, – каже Степан Дубик, – після заслуховування колективної заяви власників ВРХ і сільського голови про ситуацію, що виникла, і про згоду сільгоспвиробника окультурити масив, сесія сільської ради дала згоду на розорювання ФГ «Максимович» пасовища і підсівання трави. Домовлено про те, що через два-три роки окультуреним пасовищем користуватимуться власники худоби. На шістнадцятій сесії сільради, що відбулася через два місяці, повернулися до заслуховування проблеми, бо на сесію прибули жителі вулиці Верховина із заявою про окультурення пасовища на Гординяковій і ще одного – в урочищі Ксьондзів став. Знову ж обговорили можливість окультурення пасовищ із головою ФГ І.Гуцалюком за кошти господарства. Сільська рада не могла укладати договір на виконання робіт, фінансувати їх, бо масив знаходиться за межами населеного пункту і перебуває в розпорядженні Держгеокадастру. Окультурення розпочали восени, а недавно, коли на пасовище знову виїхали трактори, люди зрозуміли, що фермер має намір засіяти пшеницю, і забили на сполох, що цієї частини пасовища вже може не бути і вони не матимуть місця для випасання живності. Розумію, що господарством вже вкладено кошти, керівництво не проти орендувати цей масив. Цього року був би доречним компроміс: посів пшениці й підсів трави, а після жнив – випасання худоби.
Яка позиція сільгоспвироб-ника? Із головою фермерського господарства Іваном Гуцалюком спілкувалися довго. І ось основний вердикт із почутого: вищезгадана домовленість справді була, кошти в окультурення вкладено немалі і хочеться працювати далі, але зараз роботи зупинено, Держгеокадастр як розпорядник земельних ділянок за межами населених пунктів виставляє угіддя на продаж їх оренди. Як вийти з цієї ситуації? Ніяк, крім купівлі права оренди на конкурсі.
-Депутати попросили допомогти навести лад у чагарниках, де раніше було пасовище, – каже Іван Гуцалюк. – Дивно, що розпаювали угіддя, де пасуться корови. Це була велика помилка на початках роздержавлення. Три роки тому треба було в рішенні написати про заміну пасовища, а не про рекультивацію. Не звинувачую нікого, бо звик десь втрачати, десь заробляти. Продовжувати весняно-польові роботи на Гординяковій не будемо, щоб не створювати преценденту самозахоплення землі, а чекаємо на тендер, щоб викупити в держави право на її оренду. Усім пайовикам, котрі уклали з нами договір оренди середньої земельної частки (паю), виплачуємо орендну плату повною мірою, хоча є й такі, які користуються частиною цього паю для випасання своєї худоби. Запрошуємо на розмову всіх, у кого виникають будь-які робочі питання, ми готові пояснити усі нюанси і продовжувати співпрацю і з пайовиками, і з сільською владою та іншими жителями села, працівниками місцевих установ.
До слова, як кажуть у сільраді та в офісі господарства, частина череди залишиться на старому місці. А більшість власників ВРХ погодилася на випасання худоби в наступному році на інших пасовищах, де її вже охороняє електропастух. І, як це часто буває, у процесі цього “переселення” може не обійтися без непорозумінь, бо туди дальше йти. Попри відстань, там паша краща, тому компроміс треба знаходити завжди.
Леся БАРДАК
