Як розпочали новий навчальний рік у Миколаївській «кузні» робітничих кадрів? Зізнаюсь, перед тим, як домовлятися про зустріч із директором професійного ліцею Андрієм Старовецьким, вирішив дещо перевірити. У січні під час нашої розмови він поставив за мету серед іншого, ліквідувати, «прохідний двір» через територію навчального закладу, тобто встановити огорожу зі сторони міського стадіону. Виявляється, що огорожа є, а частину вже й переробляють. Пізніше пан директор пояснив, що метровий паркан для непроханих «екскурсантів» не став перешкодою, встановлюють двометровий. Більше того, обласне начальство приїжджало з цього приводу перевіряти скаргу одного сусіда.
Наша розмова у директорському кабінеті почалась із двох протилежних за вагою новин. Гірший факт: мають цьогоріч недобір першокурсників, тому довелося скоротити 7 працівників (викладачів і майстрів виробничого навчання). «Посипати голову попелом» Андрій Старовецький не хоче (мабуть, таки недопрацювали у профорієнтаційному процесі). Але є й, скажемо так, виправдовувальна статистика, котра свідчить, що тих випускників 9 і 11 класів у районі було замало для трьох однотипних навчальних закладів (Миколаївського і двох Новороздільських).
– Інший факт тішить, – твердить пан директор. – Держава, нарешті, повернулася обличчям до робітничих ліцеїв. Тобто, фінансування стало у рази кращим. Приміром, на заміну вікон маємо 1,4 мільйона гривень, на зміцнення матеріально-технічної бази – ще 300 тисяч. Закуплено мультимедійний проектор та комп’ютерне обладнання до нього… А давайте зробимо екскурсію.
Заглядаємо у кабінет виробничого навчання швей, де господарює Марія Козоглодюк. На столах виблискують свіжістю 13 новеньких сучасних швейних машинок (чотирнадцята ще не розпакована). Прямуємо в двоповерховий корпус майстерень.
– Броньовані двері на вході – робота виключно самих наших учнів, – з гордістю каже директор.
Учні на виробничій практиці, а майстри під керівництвом старшого майстра – за роботою. Щось переробляють, щось встановлюють, прибирають. Бо щоб узимку не обігрівати не заповнений навчальний корпус, сюди переносять з нього обладнання. А у майстерні зварювальників директор демонструє щойно закуплений аргонний апарат, а також подарований чехами зварювальний напівавтомат («Коли вони побачили наше старе обладнання – метр на метр, – за голову схопилися»). А ще мають тут новий плазморіз, бо хто тепер користується для різання киснем і газом?
Заглядаємо в клас майбутніх автослюсарів і водіїв: мотори, мости і т. д. Але більшість експонатів, виявляється, приберуть, бо «зіли» й «газони» стали раритетними, вивчати треба сучасні автомобілі. Зрештою, на майданчику під майстернею поряд із іншою технікою помічаю таки «газона».
– Він рухається? – питаю.
– Ми відремонтували автомобілі (два «ГАЗ-53», один «ГАЗ-52» і «УАЗ», орендований «Ланос»), зробили благоустрій гаражного господарства. Адже маємо тепер право навчати водіїв категорій «В» і «С1» із врученням відповідних посвідок. Загалом усе зроблене і усе плановане є заслугою нашої ліцейної команди однодумців. Цією здруженістю гордимося, – підсумовує Андрій Старовецький.
Степан Приймак
