Днями до редакції газети «Громада» звернувся Михайло Триндяк. Чоловік розповів, що 11 листопада, коли він прямував через міський ринок, на нього напала зграя бездомних собак. На жаль, чоловікові не вдалося уникнути сутички і чотирилапі його покусали. Ушкодження були настільки серйозними, що йому довелося звернутися до медиків і навіть розрізати ногу. Щоб з’ясувати, чому ринком швендяють агресивні собаки, постраждалий звернувся до дирекції базару і до голови Миколаївської міської ради Андрія Щебеля. Та, каже, логічних пояснень так і не отримав.
Загалом, проблема бездомних собак не нова для Миколаєва. Вони живуть усюди – і на ринку, і в центральному парку, і на «посьолку», й навіть у приватному секторі. Миколаївчани по-різному реагують на цю незручність – одні постійно підгодовують бродячих псів, інші їх просто женуть або ж застосовують до чотирилапих більш радикальні методи. Є й такі господарі, які відпускають своїх підопічних погуляти, наражаючи на небезпеку інших жителів міста. Тому виникає логічне запитання: «Чи можливо раз і назавжди розв’язувати проблему безпритульних тварин?»
– Перш за все зазначу, що цю проблему можна вирішити лише спільними зусиллями, – каже голова Миколаївської міської ради Андрій Щебель. – А ще встановити причини її виникнення. Звідки ж беруться безпритульні тварини? Відповідь, начебто, зрозуміла – цуценята та котенята народжуються на вулиці від безпритульних собак та кішок. З цим важко не погодитись, проте це лише частина відповіді. Але частенько буває і таке, що господарі просто позбавляються набридлих улюбленців, яких завели, не зваживши усі «за» і «проти». Що ж робити? В першу чергу Миколаївська міська рада тісно співпрацює з управлінням Держпродспоживслужби. Їхні ветеринари разом із працівниками МКП «ЖКУ» відловлюють безпритульних, стерилізують і щеплять від сказу. Та, на жаль, тут також не все так просто. Бувають випадки, коли миколаївчани, які опікуються вуличними жителями, мабуть, побоюючись, що їм зроблять якусь шкоду, просто ховають їх у підвалах. Окрім цього, безвідповідальні господарі із ближніх сіл привозять до нас все нових і нових чотирилапих друзів, і їхня популяція зростає з кожним роком. Тому, щоб хоч якось зарадити цій непростій ситуації, ми разом із Тростянецькою і Розвадівською громадами думаємо над організацією притулку для бездомних тварин. Вважаю, що лише таким способом ми зможемо забрати собак з вулиць міста і забезпечити безпеку перехожим.
Такої точки зору дотримується і місцева волонтерка Уляна Проців, яка вже понад 5 років допомагає безпритульним собакам,.
– Звичайно, що облаштування притулку було б найкращим рішенням у такій ситуації, – твердить пані Уляна. – Адже у притулку собаки були б нагодовані та простерилізовані, а, що основне, їх можна було б забрати із вулиць міста. Та найбільше мене зараз турбує те, що їх кількість постійно зростає. Мало не щодня у Миколаєві можна зустріти все нових і нових чотирилапих жителів вулиць. Ось зараз я опікуюся малюками, які живуть біля ліцею – їх там є троє, поблизу автопарку – там ще четверо, а ще годую маму із малюками, які живуть в полі поблизу міста. І більшість із них завезені сюди та викинуті помирати. Я вже не кажу про дорослих, якими просто побавилися і виставили на смітник. Але, на щастя, є й такі господарі, які до останнього шукають своїх улюбленців. Ось нещодавно зі мною трапилася така світла історія. Миколаївчанин, ішовши по гриби, поблизу Хенкеля знайшов маму із двома ще зовсім маленькими цуценятами. Одразу зателефонував мені й ми їх забрали на перетримку. Щоб прилаштувати цуциків, фото виклали у фейсбук. І це спрацювало – малюки знайшли люблячі родини. Але на цьому історія не закінчилася. За кілька днів знайшлася господиня і дорослої собаки, яка шукала свою улюбленицю довгих пів року. Їхня зустріч була настільки зворушливою, що ми усі ледь стримувалися від сліз радості. А якби у нас був притулок, то усе було б значно простіше. Та й багато миколаївчан готові допомагати такій організації й грошима, і харчами. І ще одне, то вже, напевно, крик душі, – закликаю вас: беріть тварину додому, лише ретельно зваживши свої можливості. Обов’язково врахуйте, що середній вік життя собаки або кішки – близько 10 років. Це не іграшка, яку можна в будь-який час відкласти вбік, а жива істота, що потребує, крім матеріальних, й інших витрат, зокрема чимало уваги та часу.
Власне, собаки в окремих випадках першими проявляють агресію до людини, травмують її. А як бути, щоб цього лиха не сталося, розповідає в.о. начальника Миколаївського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області Оксана Добушовська.
– При зустрічі із собакою зупиніться і стійте на місці, опустіть руки, а не розмахуйте ними, не кричіть, дивіться прямо в очі тварини. У жодному випадку не розвертайтесь спиною до неї, не робіть спроб утікати, бо спровокуєте напад. Собакам властиво нападати на жертву ззаду. Проблема безпритульних собак є і залишається. Насамперед, власникам приватних садиб треба прив’язувати тварин, а власникам квартир із багатоповерхівок – не виганяли їх на вулицю, краще запропонувати родичам, знайомим, які б про них потурбувалися. Адже таку ситуацію створили ми самі і нам її треба виправляти. Ситуація не зміниться, доки ми не зрозуміємо, що несемо повну відповідальність за домашніх тварин, що не можна брати у дім песика чи котика і, вдосталь натішившись, просто викинути їх на вулицю. Я вважаю , що за такі вчинки безвідповідальних господарів треба карати.
Вікторія Ничта
