«А у мене сміття немає!»

Навіть так, виявляється, можуть виправдовуватися ті, хто не бажає платити за вивезення побутових відходів.
Така вже доля міського пенсіонера – мусить собі шукати якесь заняття, аби не сидіти цілими днями навпроти телевізора. Ті, у кого сил менше, прогулюються собі чи то містом, а чи біля будинків. Хто з паличкою у руках, хто з песиком на поводку. Або ж просто сидять на лавочці, згадуючи прожиті літа. Ну, а більш дужі можуть осідлати велосипед і з лопатою та мотикою податись впорядковувати дачну ділянку. Ще сильніші, прихопивши козубок, взагалі відважуються на «тихе полювання», вишукуючи у лісах грибочки. Моє ж хобі – рибалка. Люблю ось так спозаранку посидіти десь під кущиком над потічком, сподіваючись упіймати на юшку карасика-коропця. І справа, звичайно, не в улові, а в отих чарах рідної природи, про які зараз не говоритиму. А розкажу про випадок, який нещодавно вразив мене особливо.
Було це саме після рибалки. В очікуванні маршрутки на одній зі зупинок недалекого від райцентру мимоволі підслухав розмову двох жіночок середнього віку, які зібрались до Миколаєва кожна у якійсь своїй нагальній потребі.
– Ти можеш собі уявити? Богдан, мій сусід, відмовляється платити за сміття?! Каже, що з ніким ніяких договорів не укладав, тому й платити не має кому.
– Це той, що недавно по святих місцях десь в Ізраїль їздив?
– Той-той! Ще вихваляв: як там, «по заграницях», чистенько, всюди прибрано. Видиш, на «заграниці» гроші має, а тих пару гривень, щоб вивезли йому сміття з-під хати, платити не хоче.
– Та що той Богдан?! Он Ромко, що навпроти склепу живе, у Миколаєві працює, файні гроші заробляє, а теж за сміття платити відмовляється. Каже, що у нього сміття немає… Ти можеш собі уявити?! Жити у селі – і не мати ніякого сміття! Кури засміють…
І жіночки взялися жваво доводити, що вони б ніколи до такого не опустилися, бо, мовляв, он навіть бабусі-пенсіонерки вчасно і без затримок платять за вивезення сміття, а ті, хто тисячі заробляє, ось так носом крутять…
Цей нехитрий діалог сільських жіночок не дає мені спокою досі. Бо вбачаю у ньому дуже багато типового й для нашого Миколаєва. Насамперед, пригадую часи, коли у під’їздах наших миколаївських багатоповерхівок вивішували списки боржників, які місяцями, а то й роками не платили за комунальні послуги. І серед них значилось чимало прізвищ людей при солідних посадах і не менш солідних зарплатах. Вони не платили за найнеобхідніше, тож чи побіжуть платити за таку «дрібничку», як вивезення сміття?! Це – по-перше.
По-друге, чи не кожного ранку, виносячи сміття, бачу біля сміттєвих баків шикарні іномарки, з багажників яких різношерста публіка (поважні чоловіки, браві хлопці-молодці і навіть гламурні нафарбовані панянки) вивантажує клунки непотребу. І даю гарантію, що жоден з таких «візитерів» не проживає у нашому мікрорайоні. Тобто, сміття звідкись привозять. Цілком можливо, що саме з отих недалеких від райцентру сіл, де хтось не платить за вивезення сміття, бо не уклав з кимось якогось договору, або ж «сміття взагалі не має». І ще болючіше дивитися, коли бачиш під згаданими сміттєвими баками купи будівельного непотребу, які знову ж таки хтось потайки вивантажив ще під покровом темряви. Уявляю, скільки «теплих» слів адресують їм опісля комунальники.
А ще не дає спокою ота заувага про «заграниці». Вірніше, про подвійні стандарти. Дійсно, багато наших земляків має можливість подивитись, як живуть люди у європейських країнах. І це – добре. Непоганим є й те, що краще на їх погляд запозичують, запроваджують у себе. Як ось впорядковують обійстя на тамтешній зразок, стрижуть газонокосарками траву тощо. Але ж хіба можна захоплюватися тамтешніми чистотою і порядком й водночас вдома не платити за вивезення сміття, мотивуючи це різними надуманими або просто сміхотворними причинами?! І невже, побувавши за кордоном, не чули, що за кинуту під ноги обгортку від цукерки, ба, навіть за плювок десь на вулиці, там такий штраф можна «заробити», що потім оту обгортку триматимеш міцно у долоні, раз-по-раз ковтаючи слину. А у нас, бачте, можна навіть не платити за вивезення власного ж непотребу.
І останнє – гроші. Тут маємо ще один парадокс: дійсно, бідний пенсіонер з мінімальною пенсією насамперед піде заплатити за усі комунальні послуги. Натомість люди, зі значно більшими статками чомусь не квапляться цього робити. Чому? Почуття безкарності? Брак виховання? Безпринципність? Як на мене, це елементарна неповага до оточуючих та й до самого себе. Бо як ще інакше трактувати подібне?!
Орест Грушевецький, пенсіонер