Староста Гонятичівського старостинського округу Степан Козак зізнається, що досвіду у цій сфері діяльності має дуже мало. Але, попри це, він не цурається вчитися чогось нового задля розвитку і процвітання своєї маленької батьківщини. Запевняє, що цю роботу обрав свідомо і зробить усе, щоб виправдати сподівання та довіру своїх земляків.
– Звичайно, що очолити старостинський округ погодився свідомо і надзвичайно виважено підійшов до цього рішення, – розповідає Степан Козак. – Ще у 2015 році балотувався на голову Гонятичівської сільської ради. Люди мене підтримували, бо вірили, що я зможу щось змінити на краще у наших селах. Та, на жаль, тоді мені не вистачило лише 50 голосів для перемоги. Не можу сказати, що поразка стала для мене розчаруванням. Мабуть, навпаки, це стало для мене стимулом ще більше працювати й здобувати довіру виборців. У 2020 році на місцевих виборах балотувався вже у депутати Миколаївської міської ради від партії «Народний Рух України». Це був для мене також новий, але пізнавальний досвід. А вже 24 листопада 2020 року мою кандидатуру погодили на посаду старости Гонятичівського старостинського округу Миколаївської міської ради. Робота в органах місцевого самоврядування особисто для мене – нова сфера діяльності. Але за п’ять місяців роботи я жодного разу не пошкодував, що обрав саме цей шлях. Бо пізнавати щось нове надзвичайно цікаво і повчально. А ще я дуже люблю спілкуватися із людьми та з дитинства отримую задоволення від того, що можу бути корисним для інших. Я, направду, прагну того, щоб наш округ був одним із найкращих не лише у Миколаївській громаді, а й у сусідніх також.
Пріоритетним напрямком для Степана Козака є робота із молоддю та для молоді.
– Я переконаний, що наше майбутнє – це наша молодь, тож закономірно, що в першу чергу прагну заохотити молодих людей до спільної праці та якісного відпочинку – продовжує староста. – Мрію про те, що вже найближчим часом зможемо організувати нові цікаві як спортивні, так і культурні гуртки. А тому розпочав свою діяльність на посаді старости з участі наших населених пунктів у конкурсі мікропроєктів. Для того, щоб втілювати заплановане у життя, нам необхідно зробити внутрішній капітальний ремонт Народного дому у Вербіжі. Приміщення велике, просторе, але в жахливому стані. Останній раз там робився ремонт ще у 1986 році, тож можете собі уявити, що там зараз відбувається. А ще капітального ремонту потребує і Вербізька школа. Та на жаль, ці мікропроєкти цьогоріч не вдасться втілити у життя. У конкурсі ми не перемогли, а Миколаївська громада, наразі, не має стільки коштів. Але ми не плануємо відступати й вже наступного року спробуємо знову.
Не забуває староста Гонятичівського старостинського округу і про інші справи.
– За останні кілька місяців вдалося зробити чимало, – твердить Степан Козак. – На території нашого округу вдалося ліквідувати 3 стихійні сміттєзвалища, які утворилися поблизу кладовища у Вербіжі, в колишніх силосних ямах між Вербіжем і Кагуєвом та в лісі в сторону Сайкова. Зараз активно працюємо над тим, щоб організувати якісне вивезення твердих побутових відходів з території Гонятичівського старостинського округу. Наразі маємо із цим проблему. Раніше сільська рада платила підприємству за ці послуги із сільського бюджету, то ж ці витрати не лягали на плечі жителів старостинського округу. Та тепер такої змоги немає, а люди досі не хочуть зрозуміти, що за вивезення сміття таки треба платити. Але впевнений, що вже найближчим часом зможемо домовитися і розв’язувати цю проблему. Активно займаємося і благоустроєм. Прибираємо сільські території від сміття та чагарників. Також проведено озеленення старостинського округу. Посадили 30 саджанців сосни, 10 беріз, ба 5 кущів ялівцю. Звичайно, що будемо продовжувати цю традицію і надалі.
Не обходиться у Гонятичівському старостинському окрузі й без інших проблем.
– Маємо і ряд першочергових проблем, які потребують негайного вирішення, – зізнається Степан Козак. – В першу чергу необхідно розчистити річище річки Щирок, адже вода розмила береги та вже підмиває міст через центральну дорогу у Вербіжі. Також необхідно зробити капітальний ремонт автошляху від Вербіжа до Кагуєва протяжністю 1,5 кілометра. Дорога аварійна, тому також потребує негайного ремонту. Думаю, що цього року нам вдасться це зробити. Адже Миколаївська міська рада дала нам на ці роботи 1 мільйон гривень, решту пообіцяли дофінансувати з обласного бюджету. Також у пріоритеті затвердження генеральних планів Вербіжа, Кагуєва та Гонятичів.
А ось про глобальні плани на майбутнє староста розповідати не хоче, адже впевнений, що говорити необхідно про те, що вже вдалося втілити у життя.
– Плани на майбутнє, звичайно, маю, – каже пан Степан. – Але забігати наперед не хочу. Зважаючи на те, що людина – соціальна істота й постійно контактує з іншими, ділиться своїми враженнями, переживаннями, планами на майбутнє, але водночас не завжди задумується над наслідками такої взаємодії. Думаєте, для чого я це все озвучую. А ви чули прислів’я: “Не кажи гоп, поки не перескочиш” або “Хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани”. Мабуть, що так. Саме тому я переконаний, що чим менше людей знає про наші цілі, тим більше шансів, що вони будуть досягнуті. Тож, поки триматиму язик за зубами та поділюся з читачами «Громади» уже конкретними результатами.
Вікторія Ничта
