12 липня в урочищі Гута-Щирецька поблизу Поляни, що у Тростянецькій громаді, відбувся етнофестиваль «Петрівка на Гуті». На свято на галявині поблизу озера посеред мальовничої природи «Львівського Опілля» завітало понад 500 людей: і місцеві жителі, і гості з сусідніх громад.
Гостей фестивалю зустріли тепло і гостинно, почастували наїдками домашньої кухні, запашним бограчем та навіть запеченим поросям.
Заняття до вподоби могли знайти і дорослі, і діти. Дітвора влаштувала переверти на тюках з сіна, а дорослі слухали виступи фольклорних гуртів: «Калина», «Гердан», «Калинове намисто». Та за чим найбільше усі засумували – за радістю живого спілкування.
Ідейний натхненник свята – миколаївчанин Володимир Гентош. За покликанням мисливець, чоловік ще 8 років тому облюбував цю місцину. Спершу Гута була суто мисливською базою. Там розводили диких кабанів, кіз та фазанів, вирощували також культури для підгодівлі тварин.
«Одного разу до села приїхав пан Остап верхи на коні. Ми з ним заприятелювали, довго говорили про коней, я так захопився ідеєю, що вже за два тижні купив двох коней, а ще через два збудував конюшню за власним проєктом», – розповідає Володимир Гентош і додає: «Конюшня дуже тепла, коні взимку не мерзнуть, а зверху сіно на горищі сухе».
Навесні Володимир вирушив на кінну прогулянку, об’їхав Ілів, Дуброву, Стільсько, здолав понад 50 кілометрів.
«Це була найдовша кінна мандрівка. Я закохався в ці краї, в цю місцевість: тут стільки всього було до нас. В лісі натрапляв на давні кургани, а також вузькоколійку, що веде зі Стільська до Боринич. Так це все захопило, що не відпускає й дотепер», – каже співрозмовник.
Як Гута стала ранчо
Недаремно кажуть, що всі випадковості в житті не випадкові. Не так давно доля звела подружжя Гентошів із пластункою з Миколаєва Аліною Корчинською. Дівчина рік жила в Америці на кінній фермі (ранчо).
«Аліна нам дуже багато всього цікавого розповідала про американські традиції конярства, і ми собі подумали, а чому б нам не створити собі ранчо, але не таке, як у вестернах, а на гуцульський манер. Після чергової кінної прогулянки запалили ватру, а згодом подумали: а чому б не повторити», – розповідає Володимир.
Вирішили влаштувати день села, що припадає на 7 липня, на галявині. Та дату довелось перенести через погодні умови на «Петра» – 12 липня.
Часу знадобилось небагато. За три тижні урадили, за три тижні зробили: об’єднали однодумців і взялись до роботи.
«Сам фестиваль для нас – це спроба заявити про Гуту, як про туристичну локацію, та привернути увагу до кінного спорту. Ментально трохи важко, бо старшому поколінню буває через дитячі страхи лячно навіть до коня наблизитись. Зовсім інша справа – діти. Вони безпосередні, не бояться коней» – каже Володимир Гентош.
Ще однією цікавинкою свята були геокуполи – це прозорі сферичні конструкції, всередині яких можна розмістити і кавові столики, і навіть спальне місце. Там всі охоче фотографувались.
«Влаштувати свято для людей не вартувало великих грошей. Головне – створити настрій і атмосферу», – підсумовує Володимир Гентош і всіх радо запрошує завітати на ранчо до Гути-Щирецької.
Любов ДОБЖАНСЬКА
