Продовжуємо знайомство з депутатами Миколаївської міської ради. Сьогодні слово Наталії Верещинській, представниці політичної сили «Європейська Солідарність».
– Наталю, це ваша перша депутатська каденція. Чи збіглися очікування з реальністю?
– Одразу скажу, що не розчарувалась, бо не малювала собі казкових замків. Знала, куди іду. До депутатства не була «сірою мишкою». Маю чималий життєвий досвід: у мене велика сім’я, родина, улюблена робота.
Власне, робота загартувала у мені таку рису характеру, як стресостійкість, бо це завжди велика відповідальність, вміння залагоджувати конфліктні ситуації та шукати компроміси.
Відчуваю, що серед депутатів – на своєму місці, почуваюсь, як риба у воді. А все тому, що завжди була сміливою, не боюсь жодних викликів. Депутатство мене не розчарувало, для мене це цікавий досвід.
Люблю працювати в колективі й команді, тому завжди наголошую, що це наша спільна робота, заслуга, а не моя особиста.
Наша депутатська каденція перша у новоствореній громаді. Як би пафосно це не звучало, але ми творимо історію нашої громади, тому маємо єднати сили й шукати компроміси. Мусимо залишити по собі помітні позитивні результати.
– В якій комісії Ви працюєте?
– Очолюю постійну депутатську комісію з питань регламенту, депутатської етики, законності, попередження корупційних проявів. Від початку складення депутатської присяги не пропустила жодної сесії, колегії, засідання. Щоб орієнтуватись в питаннях, треба бути добре юридично підкованим, тому вивчаю також законодавство і дослухаюсь до думки фахівців.
– До Миколаївської міської ради ви балотувались від округу, що включає село Раделичі. Що вже там зробили чи плануєте зробити найближчим часом?
– У Раделичах народилась і виросла моя мама, там ми провели дитинство, в селі маю велику родину. Та це не вважаю за привілеї. Маю в Раделичах і підтримку, і не завжди розуміння. Тільки-но почала пропонувати замінити дах Народного дому, який протікає, то зіткнулась з опором: «Навіщо, хто туди ходить? Краще дороги ремонтувати». Вважаю, що Народі доми і бібліотеки – це осередки культури в кожному селі, не маємо права їх закривати чи про них забувати. Ба, більше – в будівлі Народного дому немає вбиральні, це неприпустимо у наш час.
Ще перед виборчим процесом в Раделичах ми розмалювали зупинку автотранспорту за патріотичними мотивами, згодом – спортивну роздягальню, придбали форму для сільського футбольного клубу. А вже у статусі депутатки разом з командою ініціювала екоакцію: посадили хвойні дерева на території школи, а поблизу храму – магнолії. Напередодні Великодніх свят роздали продуктові пакунки малозабезпеченим, багатодітним сім’ям, а одиноким пенсіонерам – одноразові матеріальні допомоги.
Завдяки голові Стрийської районної ради Михайлові Лучечку вдалось відшукати співфінансування для капітального ремонту даху Народного дому в Раделичах. Треба ще оновити матеріально-технічну базу сільського закладу культури. Футбольний майданчик зі штучним покриттям також видався б незайвим. Куди не глянь – в кожному селі та й в місті роботи непочатий край.
А дороги? Це окреме питання. До слова, на чергову сесію готую депутатське звернення, щоб при проєктуванні доріг передбачали велодоріжки, бо жителі сіл часто послуговуються велосипедами і на свій страх і ризик їздять дорогами, де для двоколісних немає жодної розмітки.
– Ви – єдина жінка у чоловічій команді «Європейської Солідарності» та одна з шести жінок-депутаток нашої громади? Як працюється у чоловічому колективі?
– Так, справді, хтось навіть пожартував в соцмережі, написавши: «квіточка серед дубів». Однаково комфортно мені і в жіночих, і в чоловічих колективах.
У сильній чоловічій команді «ЄС» до моєї думки прислухаються, кожен з нас доповнює одне одного, разом ми – одне ціле, а поодинці кожен з нас – самодостатній і успішний, чи то в роботі, бізнесі, чи спорті. Нас об’єднують спільні ідеї, маємо спільні сімейні, родинні, християнські цінності.
– Які складові успішного результату?
– Депутатів нашої громади – 26, фракція «Європейської Солідарності» має лише 6 представників. Зрозуміло, що 6 голосів самі нічого не вирішують, тому треба об’єднуватись, шукати компроміси.
Найголовніша складова успішного результату – вірити в те, що робиш. Бо якщо сам в це не віриш, то й інші не повірять. А ще – впевнено йти до результату, бо під лежачий камінь вода не тече. Успіх приходить тільки до тих, хто робить йому крок назустріч. Завжди шукаю можливостей, а не виправдання.
– Як поєднуєте материнство, роботу, депутатство та ще й цікаве хобі – «фуд-арт»?
– Найголовніше – здоров’я і підтримка рідних. Якщо вони є, то гори можна звернути! Люблю робити свято для родини. Не шукаю сонця в погоди, а сама створюю собі настрій.
Я завжди хотіла бути самодостатньою і незалежною. Мені це вдалося і я щаслива. У всьому завдячую чоловіку, донечкам, синочку, сестрі, батькам і великій родині.
Для себе виокремила такі правила: не створювати собі зайвих проблем. В будні, робочі дні готую ті страви, які можна приготувати нашвидкуруч. Не готова стояти три години за кухонною плитою. Натомість неділя – виняток з правил, у цей святковий день любимо накрити сімейний стіл і готувати всіляку смакоту.
На роботу ходжу пішки, бо люблю живе спілкування, зустрічаю людей.
Не женусь за скарбами, не ношу золотих прикрас. Хіба авторські намиста від Уляни Сех – то мій духовний оберіг, зроблений доброю людиною зі щирим серцем.
Зараз проходжу 16-годинний онлайн-тренінг «Академія жіночого лідерства».
Зрештою, люблю життя, люблю людей і дарувати їм свято!
Спілкувалася Любов Добжанська
