Багато хто мріє здобувати вищу освіту за кордоном, і зараз у багатьох є такі шанси, потрібні лише бажання вчитися, наполегливість та впевненість в собі. Про свій досвід навчання в іноземному виші нам розповіла Люба Седіло. Дівчина закінчила Seneca College в Канаді. Це найбільший і один з найвідоміших державних коледжів Канади, в якому навчаються понад 5,500 міжнародних студентів зі 120 країн світу.
Люба наразі працює і доглядає за собакою, яку привезла із собою з України. А ще виготовляє натуральні свічки. Це своє хобі зараз перетворює у бізнес, адже в Канаді ароматичні свічки дуже популярні. А з вересня планує знову продовжити навчання.
– Любо, Ви успішно проявили себе як волонтерка, чому Вам було цікаво попрацювати в цьому напрямі? Як це Вас акумулювало і чи мало вплив на вибір майбутньої професії?
– Особисто для мене волонтерство – це прояв любові до ближнього. Мені приємно бачити чисті вулиці, щасливих людей, зміни в нашому суспільстві. Мої батьки виховували мене на християнських цінностях, і тому я завжди знала: щоб бути успішною людиною, потрібно цінувати не матеріальні речі, а духовні в першу чергу.
Кожна волонтерська робота приносила щось нове в моє життя і формувала мій характер. Я познайомилась з багатьма цікавими людьми за цей час, які потім погодились дати мені рекомендаційні листи, що допомогли при вступі в Канадський університет.
Не можу сказати, що це допомогло мені в виборі професії, але завдяки новим знайомствам я отримала друзів з роботою в різних галузях – від рестораторів до аерокосмічних механіків, і саме це дуже сильно розширило мій вибір.
– Чому обрали для вступу навчальний заклад за кордоном?
– Про освіту за кордоном я мріяла ще до того, як пішла в перший клас, а з віком ще більше зрозуміла, що хочу подорожувати, вивчати нові культури, і тому ніколи не розглядала освіту в Україні. Мої батьки багато вкладали в мою освіту, ще з 2 класу я займалась англійською кілька разів на тиждень і навіть на канікулах, за що їм зараз безмежно вдячна. Хоча колись ридала перед репетитором, говорячи, що мені ніколи не знадобиться англійська в житті.
Спочатку я не була впевнена, чим хочу займатися у житті й де себе бачу в кар’єрному плані. Але мої батьки ніколи не тиснули на мене і не нав’язували своєї думки при виборі професії. Я просто дуже любила математику і вона мені легко давалась, тому знала тільки те, що хочу пов’язати свою професію з нею. Тож вибрала бізнес як спеціальність.
На початку навчання в 11 класі я подалась в університет моєї мрії. Це була бізнес-школа в Осло, Норвегія. Оскільки я мала купу грамот з різних конкурсів, волонтерства, галерей, IT шкіл, біологічних виставок, вони прийняли мене на першому слуханні в січні з варіантом повного фінансування. Я була нереально щаслива, але наші 11 років школи не входили в їхній стандарт освіти (12-13 років) і вони попросили мене вступити в університет в Україні, щоб «догнати» той рік, якого мені не вистарчало. Тому я вступила в університет ім. Івана Франка, на факультет статистики. Але на початку першого курсу зрозуміла, що не хочу чекати, і подала документи в Нідерланди та Канаду, бо там вступ діє тричі на рік (вересень, січень, квітень) і почати навчання ти можеш, лишень отримаєш візу. Найшвидше відповіла Канада, тому вибрала її.
– Чим цікаве навчання в Канаді?
-В Канаді діти не поступають на якусь конкретну спеціальність і можуть міняти її кілька разів до закінчення 3 курсу. Наприклад, я поступила на бізнес, а закінчила бізнес-стратегію у готельно-ресторанній справі. Ти мусиш залишитись в одному напрямку, але спеціальність можеш поміняти. У моїй групі було 120 студентів і з жодним я не закінчила однакову спеціальність, бо всі поміняли її наприкінці.
– Багато українських абітурієнтів сприймають навчання за кордоном як недосяжну мрію.
– Насправді університети в Україні зараз дуже розвиваються і пропонують багато програм обміну, тому студентам не потрібно обов’язково вступати у закордонні виші, щоб відчути, як це. Можна просто податися на програму обміну і пережити такий досвід хоча б семестр чи два.
– Зараз серед студентів дуже популярна літня практика-заробітки, як ось за програмою Work & Travel USA.
-Таку практику я дуже рекомендую. Я почала працювати з другого курсу, і це зовсім інші відчуття, ніж студентське життя. Знову ж таки, нові знайомства, нова культура. Але без знання мови тут ніяк, навіть мені було важко пристосуватися до акцентів, хоча з 7 класу дивилась всі фільми та серіали виключно англійською. А про сленгові слова взагалі мовчу. Перший рік я майже всі наші діалоги з друзями перекладала в молодіжному словнику. Тому рекомендую серйозно взятися за вивчення іноземної мови, особливо у 2021 році, коли навчання закордоном вже не таке недосяжне, як було ще 10 років тому.
– Що побажаєте майбутнім абітурієнтам: що повинно мати для них пріоритет?
– Дуже часто учні недооцінюють волонтерство, як спосіб вступити в виш. Чесно кажучи, хоча в мене були не найкращі показники в школі, але було багато активності поза нею. Кожен університет, в який я подавалась, звертав увагу більше саме на волонтерство й активність поза школою, ніж на оцінки. Тому я закликаю всіх учнів, які не можуть проявити повністю свій потенціал в школі: знайдіть собі хобі поза нею. Я ходила в художню школу, в IT школу, на теніс, плавання, танці, французьку, норвезьку, англійську, акторське мистецтво. Ваші оцінки не ідентифікують вас, як особистість, а от те, чим ви займаєтесь поза школою, відіграє велику роль при вступі, бо за кодоном оцінюють тебе, насамперед, як людину, а вже потім дивляться на твій атестат.
Спілкувалася Ірина Леськів
