«Книжкова Толока» у Миколаєві зібрала під своїм творчим крилом поетів, письменників, видавців, майстринь. Саме там познайомилась з Ларисою Зварич. Майстриня на ярмарку презентувала свої роботи: глеки, вази, скриньки для прикрас, пасхальні кошички, а також плетений посуд для хліба та солодощів. На вигляд – як з лози, а насправді – з паперових трубочок.
Жінка більш як п’ять років вдосконалює свою майстерність – плете з паперової лози. То нумо знайомитись.
На момент нашої розмови у Дроговизькій школі саме пролунав дзвінок, тому Лариса Миколаївна поспішала на урок до своїх третьокласників. Поспілкувались вже в позашкільний час.
У школі Дроговижа, а тепер навчально-виховному комплексі, пані Лариса вчителює ось уже четвертий десяток років. У вільний від основної роботи час жінка береться майструвати: скручує паперові трубочки, поєднує і виплітає різні взори, надає їм форми.
«Люблю з нічого робити щось. Плетіння з паперової лози – то моє маленьке хобі. Воно приносить масу задоволення і не дає сумувати. З простого паперу можна майструвати, що душа забажає і фантазія дозволяє: від дрібних скриньок для прикрас до пляжних плетених сумок та великодніх кошичків», – розповідає про своє хобі пані Лариса.
Починала Лариса Зварич з найпростішого – декору для дому. Спершу плела кошички для фруктів, тарілочки для печива, солодощів.
Захоплення пані Лариси, як каже сама жінка, «чисто випадкове». П’ять років тому одна львівська майстриня показувала майстер-клас.
«Тоді це дуже захопило. Одразу ж вирішила, що сама навчуся та ще й своїх школяриків. Та плетіння з паперової лози дітям дається непросто, треба посидючості та наполегливості. Моє хобі – то радше для людей більш поважного віку, хто має багато вільного часу, нікуди не поспішає і любить майструвати.
Щоб не дармувати та не сумувати, то плетіння – робота для рук і для душі. Це дуже цікаво і захопливо», – каже співрозмовниця.
Від соломинки до кошичка
Затрата часу на плетіння виробу залежить від рівня майстерності та навичок. Починається все із заготовлення паперових трубочок. До прикладу, для кошичка потрібно 250-300 паперових соломинок. Для основного матеріалу майстриня використовує прочитані газети, журнали або ж закуповує друкарський газетний папір.
«Сам процес поділяю на три етапи. Перший – нарізання смужок і скручування трубочок. Далі обробляю трубочки лаком на водяній основі. Щоб були в кольорі, додаю барвник. Використовую лишень якісне покриття, без запаху, щоб не шкодило дітям та довкіллю. Потім просушую. Дуже важливо не пересушити паперову трубочку. Для роботи вона має бути злегка вогка, щоб добре піддавалась плетінню. Паперова «лоза» дуже приємна, піддатлива у роботі.
Другий етап – власне плетіння, створення виробу. Третій – фінальне покриття лаком», – розповідає майстриня про тонкощі роботи.
Плетені вироби Лариси Зварич не бояться води, сонця, дощу.
«Для міцності та стійкості вставляю всередину паперової трубочки дротик, жилку або шнурочок. До прикладу, для плетеної посудини під свячену воду. Сама баночка важка, тому треба, щоб було міцно і надійно», – каже співрозмовниця.
Найбільше часу з усіх виробів треба затратити на плетіння пляжної сумки, бо вона має багато дрібних деталей, фурнітури. Найменше – на найпростіші коробочки, скриньки. У кожен виріб вкладає душу, серце. Старається не повторювати одні й ті ж елементи, любить експериментувати з кольором.
Експертний контроль якості
Експертами «контролю якості» для Лариси Миколаївни є її діти.
«Саме вони мене надихнули, мотивували розвиватись, не соромитись, а, навпаки, показувати, презентувати себе, щоб про мої роботи знало більше людей. Бо як люди про мене дізнаються, коли нікому нічого не показуватиму? Так мені казали мої діти», – розповідає Лариса Миколаївна.
Згодом син Олег створив мамі сторінку в соцмережі, сфотографував вироби, а згодом ручною роботою почали цікавитись поціновувачі хендмейду.
Та як бізнес своє хобі майстриня не розглядає. У вартість виробу вкладає лише компенсацію матеріалів і затрат. Тому ціни дуже демократичні.
Рукам – заняття, очам – радість
Торік Лариса Зварич ретельно готувалась до «Книжкової толоки», аби презентувати себе і провести майстер-клас, але пандемія завадила усім планам. На щастя, все вдалось надолужити на 14 «Книжковій Толоці». Лариса Миколаївна провела майстер-клас, де діти майстрували тарілочку.
«Круг є основою для багатьох виробів, тому обрала найлегший варіант. Для діток було трохи складно без допомоги батьків, але нам все вдалось», – розповідає майстриня.
Залежно від вільного часу, жінка приділяє плетінню від 3 до 5 годин. Так відволікається від насичених шкільних буднів.
«У школі ми часто несемо роботу додому, тому на рукоділля небагато часу залишається. Найкраще мені працюється, коли вмикаю фільм», – каже вчителька.
Тим, хто в пошуку себе, радить не соромитись, бо «вчитись ніколи не пізно», а вік – не перешкода для нових умінь та майстерності.
Любов Добжанська
