Багатьох українців доля розсипала світом, але вони, незважаючи на труднощі й моральний біль, незважаючи на те, що вже прижилися на землі чужинців, далі не втрачають надії на позитивні зміни вдома і на повернення в Україну. Ювілей Незалежності України вони відзначають із твердою впевненістю в тому, що все зміниться на краще.
Ольга Стангрет виїхала в Італію двадцять років тому, передбачала за рік повернутися додому. Але перспективи в Україні й далі не вбачала, тож незабаром до неї поїхала донька. Щоліта провідує рідні Рудники: маму, сестру, племінників, родину, односельців. Відчуває різницю між рівнем життя італійців та українців. Не на словах впливає на соціальний стан рідних. Запитує, чому в Україні ціни і тарифи не відповідають зарплатам і пенсіям? Чому людина не має можливості жити на ці гроші і мусить або додатково підробляти, або виїжджати за кордон? І що буде, якщо виїдуть усі? Що буде, якщо землю розкуплять чужинці або й свої, але олігархи? Чому влада не переймається тим, чи може пенсіонер вижити за мінімальну виплату чи ту середню, які отримує більшість, адже комунальні послуги та ліки, продукти для цієї категорії громадян давно стали недоступними? Про це Ольга Стангрет розповість більше читачам газети в одному з наступних чисел «Громади». А наразі з вірою в зміни на краще переказує всім щирі вітання із Днем Державного Прапора та Днем Незалежності України. Україна є і буде!
Наталія Трускавецька живе в Стокгольмі (Швеція) майже двадцять років. Позитивом рішення про виїзд є те, що поїхала разом із чоловіком Ігорем. Там у них народилася донька. Ось як Наталія вітає українців із ювілейним Днем Незалежності держави: «Я – українка і дуже тим пишаюся. Радо їдемо в Укра
їну у відпустку. Мене не настільки приваблює економічний стан, як власне люди. Рада зустрітися з родиною, сусідами, знайомими, радо йду в рідну церкву, де можу вільно поговорити зі священниками, особливо з отцем Степаном Потічним, котрий пошлюбив нас, хрестив доньку, батьків хоронив і є для
мене добрим порадником… Люблю своїх українців, тих, з ким зустрічаюся, спілкуюся, бо скучаю за своїми людьми. Люблю свою Батьківщину і свій народ. Не зважаю на якісь недоліки, бо їх можна виправити. Навчаю доньку поважати рідне, найдорожче, не бачити негативу. Вона, хоча народилася й живе у Швеції, разом з нами за найпершої нагоди приїжджає в Україну. Вона вільно володіє українською мовою і спілкує
ться без акценту, чим дуже здивувала днями жителів Карпат, де ми побували. Так, це велика моя праця і зусилля мого чоловіка, бо ми навчили її спілкуватися украї
нською і на чужині прищепили їй любов до України. І ми б нікуди не виїжджали, навіть на роботу, якби державна влада створила умови для добрих заробітків і нормального життя. У нас є все, лише нема достатнього рівня зарплати. Наша країна багата надрами, трудовим потенціалом, але ми необережно поводимося з природними багатствами. Подумайте про Дубаї, де від 1965 року на піску постав квітучий сад. Якщо б наша влада подала приклад, то ніхто б не крав; якщо б забезпечила достатній рівень життя, то ніхто б не покидав сім’ю, родину, щоб заробляти десь далеко від дому; якщо б не штучно створена глибока прірва між багатими і бідними, то люди були б радісні і здорові, не було б ворожнечі через цей поділ за майновим станом. Нам треба об’єднатися і до того, щоб розвинути державу, долучати
ся хто чим може, але ніхто не
повинен красти. Вірю в Україну! Вітаю всіх зі святом! Нехай розквітне наша держава!»
Ірина Гарасимів працює в Італії багато років. Шле з далекої країни щирі вітання українцям із таким величним святом – Днем Незалежності держави:
– Найперше хочеться, щоби в країні була стабільність. Добре, що є можливість виїхати за кордон проживати, працювати, але вдома – це вдома. Бажаю всім щастя, радості, здоров’я; мудрості – нашим керманичам і щоб якнайшвидше закінчилась війна. А перспектива нашої держави – у співпраці з Європейськими країнами і з НАТО.
Степан Давидяк, рудниківський італійський заробітчанин, мріє про повернення у свою державу, вірить у її розвиток: – Дорогі краяни! На порозі святкування 30-ї річниці Незалежності вітаю всіх українців із нашим ювілеєм. Наша держава показала, що вона здатна на існування серед усіх країн світу. Наш народ показав, що ми можемо здобути державність, що ми можемо себе захищати від ворога і що наше молоде покоління здатне творити велике майбутнє нашої держави. Я, італійський заробітчанин, вітаю всіх нас, українців, з цим ювілеєм. Мрія майже кожного заробітчанина – повернутись до рідного краю, і ми обов`язково, як ті птахи із вирію, повернемось на Батьківщину. Ще раз вітаю зі святом. Слава Україні! Героям слава!
Леся Бардак
