Тепер цифрові фотоапарати – це прерогатива хіба що професійних фотомитців та репортерів. Бо навіть у смартфоні середньої цінової категорії є чималий набір фільтрів: обрізати зайве, додати яскравості. А особливим відкриттям для мене став фільтр «небо». На фото похмурої днини можна «намалювати» хмари, сяйво та навіть веселку.
Особливо полюбляють фільтри у смартфонах дівчата. Існують сотні додатків, де можна щедро додати макіяжу, підкоригувати зовнішність, вирівняти тон обличчя. Та так, що й рідна мати не впізнає.
Ще більшою дивиною для мене було натрапити в соцмережі на фотороботи молодого миколаївського фотографа, зроблені на старенький дідівський плівковий фотоапарат «Зеніт». За якістю світлини нічим не гірші за ті, які оброблені десятками фільтрів. Ба, більше – мають якийсь особливий шарм.
Молодий авантюрист
Їхній автор – студент-третьокурсник Богдан Яців. Юнакові – 20 років. У соцмережі має псевдонім «Богдан Авантюрист». Ще б пак! У 20 років ми всі були юними авантюристами в хорошому значенні цього слова – легкі на підйом та готові до пригод.
Богдан навчається у львівському франковому університеті. Вивчає прикладну математику. Найбільше подобається програмування, створювати нові завдання комп’ютеру та підбирати алгоритми, аби програма працювала.
Три роки тому хлопець створив сторінку в інстаграмі, де й можна переглянути його світлини.
Фотографією захопився ще в часи школярства.
«У нашій родині фотографував дідусь, це мені дуже запам’яталось в дитинстві й, уже подорослішавши, вирішив сам спробувати. Спершу фотографував на мобільний телефон, потім на цифровий дядьків фотоапарат, а якось натрапив в інтернеті на фото з плівкових апаратів. Ця незвична гра світла-тіні; форми, бліки, обриси мене захопили», – розповідає юнак про своє захоплення.
Техніка дісталась Богданові від дідуся. «Зеніт» для сучасного покоління молоді з гаджетами – це небувалий раритет.
«Дідусів фотоапарат був несправний, тому пролежав трохи без діла. В інтернеті я знайшов майстра, який полагодив техніку, потім придбав ще два змінні об’єктиви. Навіть шкільна вчителька з англійської, знаючи про моє захоплення, подарувала мені об’єктиви», – каже молодий фотограф.
«Мене багато запитують, чи плівка ще жива. Відповідаю: так. На неї ще знімають і її виготовляють і проявляють. Останнім часом на вулицях Львова все частіше помічаю людей з плівковими фотоапаратами, та й у Європі плівка знову набирає популярності, особливо серед молоді», – продовжує розповідь Богдан Яців.
Плівку можна придбати в інтернеті або у Львові у двох фотоцентрах. Там же її і проявляють. Звичайна кольорова плівка на 36 кадрів вартує майже 200 гривень, кращої якості – десь 300, а проявлення і сканування – орієнтовно 100 гривень.
Богдан Яців користується послугами фотолабораторії, бо проявляти плівку в домашніх умовах нерентабельно, а з хімічними реагентами треба бути особливо обережним.
Плівка проти цифри
«Для крутих фото не потрібне дороге студійне обладнання та фотоапарати, що вартують поза 100 тисяч гривень. Для цього достатньо доброго освітлення і хорошої співпраці фотографа й моделі. Для більшості фотографія – це картинка в телефоні. Для мене – значно більше. Це гармонія видимого, того, що бачимо, і прихованого або духовного, того, що викликає ту чи іншу емоцію. Спершу йде гра світла і тіні, вони створюють у фото об’єм, додають форм. Далі колір – теплий чи холодний, він передає настрій, підкреслює або приховує деталі. А вже потім можна розгледіти емоцію. Для мене фото на плівку – це завжди яскрава пригода. Саме емоції вдихають життя у фотографію. Думаю, фотографії існують, щоб зберігати емоції», – роздумує Богдан Яців.
І з цим цілком погоджуюсь, бо й сама можу годинами гортати старі родинні фотоальбоми, щораз запитуючи маму: «А хто це?». Цікаво, як склалось їхнє життя, яка доля судилась?
Богдан Яців каже, що «магія» плівки в тому, що ти достеменно не знаєш, які саме фото вийдуть, інколи отримуєш такі світлові ефекти, які жодним цифровим фільтром не зробиш.
Фотографує на відому плівку Kodak TX-400. Це значно більше, ніж згорток плівки, це – «котушка з історією». Саме на цю славнозвісну плівку знімали свої найкращі кадри фотографи New York Times.
«Плівка змінює мислення, бо чітко знаю, що маю обмежену кількість кадрів (36-38) і в кожен маю вкластись сповна. А переглянути їх можна в найкращому випадку аж через три дні після фотосесії. Так і ходиш з цікавістю три дні: що ж там вийшло? Знімаючи на цифрову камеру, знаю, що мене чекає нудний алгоритм відбору найкращих фото, обробка кольорів. Не отримую того духовного задоволення. Натомість плівкові кадри не обробиш, вони вже самі собою мають свій стиль, атмосферу, шарм», – роздумує співрозмовник.
Найбільше любить Богдан фотографувати людей. Так і каже : «Мої фото – про людей». Надихають творчі люди, їхні ідеї, природа, пейзажі.
А тим, хто хоче спробувати себе у фотомистецтві, радить фотографувати щодня, шукати і обирати цікаві сюжети, композиції. Сам юнак переглядає фото у відомих світових глянцях, дивиться оскароносні фільми, вивчає постановку кадрів.
Як підготуватись до фотосесії?
Аби фотосесія вийшла вдалою, Богдан радить добре виспатись, щоб не виглядати в кадрі сонною мухою. А ще – поснідати чи пообідати або хоча б перекусити. Здавалося б дрібниці, але наша фізіологія впливає на наш настрій. Недарма ж кажуть: «Ситий голодного не розуміє». Варто також заздалегідь обумовити з фотографом усі деталі процесу: місце, час, локацію.
«Візьміть зі собою свій найкращий одяг, так ви будете виглядати впевнено», – радить молодий фотограф.
Та найголовніше – прихопити хороший настрій. «Уявіть, що йдете на зустріч з найкращим другом або подругою. Найкращі фото виходять тоді, коли ви поводитесь природно, невимушено, щиро» – радить Богдан.
Не фотографією єдиною
Фото на плівку – не єдине захоплення 20-річного юнака. Богдан шукає емоції в подорожах. Любить мандрувати Карпатами, долати вершини. Богдан займався й бойовим гопаком. А ще полюбляє велосипедні мандрівки.
«Одного разу на велосипеді заїхав аж до Трускавця і назад, наступного дня навіть ходити не міг», – пригадує Богдан.
Та й це ще не все. Два роки тому на день народження Богдан з друзями завітав у чайну ресторацію на чайну церемонію. Це так захопило юнака, що вирішив і собі відтворити процес.
«Пити справжній китайський чай – це своєрідна медитація. Один сорт збадьорює, інший розслабляє, а ще інший загостює розум». Для друзів Богдан залюбки влаштовує чайні церемонії.
«Поки ти молодий – використовуй цей час сповна, щоб побачити життя у всіх його ракурсах», – підсумовує Богдан Яців.
Любов Добжанська
