У селі Колодруби є садиба, оминути яку, не втопивши очей, неможливо. Навіть байдужі до квітників вдивляються в подвір’я, де із родиною проживає вчителька української словесності місцевої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Анна Юзич.
Квіти, як розповідає пані вчителька, їй подобаються віддавна. Між нею і рослинами існує міцний енергетичний любовний зв’язок, що міцніє дедалі більше.
– Я завжди привозила собі з міста якусь квітучу рослинку, садила її, а ось у 2017 році купила перші троянди. І неначе захворіла ними! І вже не можу зупинитися! – не приховує свого захоплення красою Анна Юзич. – Щоразу, коли побачу пропозицію нового сорту, а маю їх уже сто тридцять, не відмовляюся від покупки. Приношу додому і вишукую місце, в якому б рослинку притулити. Бо все в квітах!І мені дуже подобається, що вже багато інших людей підкорені красою. Це тішить, що в селі біля хати ростуть квіти. Раніше селяни не надто переймалися цим. Майже всю територію особистого господарства займала городина, картопля, полуниця, подвір’я заростало різною травою. Люди утримували живність, заготовляли корми і не мали часу на квіти. Тепер усе інакше, село змінюється.
Важливо й те, що завдяки інтернету можна знайти й замовити навіть найновіші сорти квітів. Пані Анна подружила із квітникарями, котрі продають якісні сортові саджанці із закритою кореневою системою. Зберігає бирочки із вказівниками сорту, характеристик рослини, у спеціальному зошиті дублює записи. А ще читає на професійних сайтах, як правильно вибрати місце, посадити рослину, підживити, обрізувати, якщо треба, як, наприклад, троянди. Намагається облаштовувати садок в англійському стилі. Переглядає відеоматеріали про сади, яким по триста років, у яких покоління за поколіннями досаджують дерева, кущі й квіти, зберігають та окультурюють територію, щоб передати її дітям, онукам у первозданній красі. Любить кожну квіточку, не виокремлює жодної й не має найулюбленішої. Висаджує рослини не в рядок, а стихійно, як у справжньому англійському класичному саду, щоб видавалося, що все виросло само. Цей сад – постійно квітучий: тюльпан, ірис, півонія, троянда, лаванда, шавлія і ще багато інших рослин, кущів почуваються добре.
А на городі разом із капустою, морквою, картоплею, помідорами сусідують чорнобривці, айстри…
Квітникарство сприяє Анні Юзич та її родині: чоловікові й двом дітям – у справах. Насолоджуючись красою, впорядковуючи ділянку з квітами, ці люди і самі розквітають, серце переповнює доброта, любов, у душі вселяється спокій, задоволення. У глибині саду господарює чоловік пані Анни. Викопав ставок, посадив водяні лілії, іриси, обсадив територію декоративними і фруктовими деревами, кущами.
– Там – один із моїх улюблених куточків у саду. Гарна погода, горнятко запашної кави, рідні люди поряд… Для щастя треба зовсім небагато, – впевнена пані Анна. – Сад пильную для себе, для відпочинку, для душі, а не для того, щоб показати людям. Навіть тоді, коли я фізично втомлена, іду до квітів по наснагу…
Щоб усе встигнути, вона мало спить. Коли в школі є уроки, прокидається о 5-й годині, від половини шостої – вже надворі, із горнятком кави обходить своїх красунь у саду і набирається сил та завзяття до педагогічної праці. Після школи – знову обхід. Десь травинка зайва виросла, десь вітер гілочку зламав, а в якусь квіточку комашка залізла і шкодить їй… Усе треба припильнувати. Інколи доводиться обприскувати сад актарою чи актеліком, бо комахи надокучають, особливо трояндам – тля, та ще й мурашки там метушаться…
Найбільше пані Анні подобаються багаторічники. Вони такі благородні! Ними квітник можна скомбінувати, пересаджуючи в потрібне місце. Хоча й розростаються, глушать один одного, та не викидає жодного куща, а шукає для нього в цій тісноті нове місце. Бо хіба можна наважитися позбутися, наприклад, троянди чи гортензії? Біля кущів ростуть хости, навіть голуба приживається, інші їхні рослини-компаньйони. А ще в цьому садочку є сортові тюльпани, нарцизи, інші цибулеві.
А на осінь замовила нові троянди – із вираженим запахом, для облаштування пахучої локації. Ось зараз жасмин полонить ароматом, відцвів бузок. Коли масово цвітуть троянди, господинька просить чоловіка винести їй у сад розкладне ліжко, щоб ночувати серед квітів. Вони люблять ці невтомні руки й чуйне серце, бо ростуть доглянутими, підживленими відбірним добривом із Італії, віддячуть завжди.
Єдина проблема – це град. Та ковдрою квітів від нього не захищатимеш!Торік град наробив великої шкоди. Люди хвилювалися за картоплю, цибулю, а вчителька – за троянди… Щоразу, тільки збирається на дощ, молить Бога: тільки б не град! Ще не забула, як торік безпорадно лежали зламані гілки, як плакали збиті градом квіточки. Відросли, але як переболіли! Після цього попідв’язувала кожен кущ, щоб не повторилося торішнє…
– Люблю бавитися і з насінням, – каже пані Анна. – Висіваю, пророщую, пересаджую на певне місце, підживлюю, поливаю, якщо засуха, спостерігаю. Висіяла англійську лаванду, що зимує надворі, шавлію, м’яту, дельфініум, навіть еустому – примхливу ірландську королеву-троянду.
Цікаво спостерігати й за гортензією. Маленькі кущі в горщику зимують у погребі, бо не витримують морозу. А в лютому поселяються на підвіконнику, щоб у кімнаті навесні радувати господарів цвітом.
– Еустома довго проростає, торік висіяла її в хаті, але запізно, то й довго чекала цвіту. Квітка рожева повна. Але не тільки ми любимо квіти, а й комашки, – неначе й не сердиться оповідачка. – То й запитую кожну: «То чого ти туди полізла? Вилазь швидко!» Мабуть, один із найприємніших процесів, за яким я можу спостерігати цілорічно, — це ріст, розвиток і цвітіння рослин, коли отримуєш задоволення не тільки від квіточки, а й від моменту, коли з насінинки прокльовується перший тонесенький паросток або з-під землі показує гострий листочок цибулинка тюльпана, з любов’ю посадженого ще торік.
І ця величезна любов, бажання вирощувати квіти для задоволення, експериментувати в цьому процесі, терпіння в очікуванні цвіту і додає квітникарці фізичних сил. Адже ця краса вимагає великої праці, ще й коштів, сил і тієї ж любові, яку випромінює добре серце Анни Юзич.
…Про вчительку української словесності Колодрубівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Анну Юзич «Громада» вже писала. Причина – її успішна участь у професійному конкурсі «Вчитель року». на фінальному етапі другого туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2021» (номінація «Українська мова та література»).У ньому Ганна Юзич посіла ІІ місце. Вона – активістка шкільного життя, громадська діячка, просто добра людина, закохана у квіти. І так полюбила свій райський куточок, так його доповнює й змінює на краще, що вже не може інакше. А вдячні оглядачі цього щасливого куточка подумки і вголос хвалять цю працьовиту людину.
Леся БАРДАК
