Advertisement

Не знаю жодної людини, котра б не любила квітів. Але таких, хто їх вирощує з любов’ю і терпеливістю водночас, є дуже мало, особливо серед молоді, та ще й серед чоловіків.

-Ми почали вирощувати квіти з цікавості, — розповідає жителька Рудників Оля Кончаківська. – Мої батьки Леся та Ігор Гриники ще з початку дев’яностих, коли втратили роботу, займаються городництвом. Це важко, непередбачувано витратно, особливо в такий несприятливий погодний рік, як цей. Ми з сестрою Катрусею їм завжди допомагали. Коли я вийшла заміж, згодом мій чоловік Семен, котрий працював торговим агентом, запропонував у вільний час вирощувати квіти. Ще до одруження зі мною він у себе вдома доглядав за вазонами, квітниками та газоном на подвір’ї. Розуміючись на цій справі, зініціював спробу вирощувати розсаду однорічних рослин. Це, звісно, зовсім інша, складніша, справа, ніж садові квіти чи кімнатні. Але ми наважилися спробувати, перед тим вивчивши досвід інших людей. Батьки схвалили цей наш проєкт, допомагають, хоча й від городини, якою багато років займаються, не відмовилися. Ми все робимо разом.
Щоб створити красу й затишок, потрібен час, терпіння. Та найголовніше – це любов, це бажання щось змінити на краще. Але одна справа – традиційні в нашій місцині квіти, інша – нові й теж красиві. Молода родина спочатку посіяла небагато квітучої краси, а згодом почала розширювати квіткові володіння. Як це часто буває на перших порах, не відразу знайшла ключик у цій справі.
– Більше праці вкладає Семен, я лише допомагаю, бо доглядаю двох дітей, — визнає Оля. – Перед тим, як розпочинати, Семен переглядав немало відеоуроків, читав поради на професійному сайті. Одразу не все вдавалося. Навчилися вирощувати розсаду на власних помилках.
У Кончаківських від початку лютого кипить робота. Коли природа ще спить, коли навколо сніги й морози, Семен оглядає заздалегідь придбане в Нідерландах насіння різних кольорів петунії, сальвії, лобелії, вербени, флоксу, бегонії, віоли, чорнобривців, мімолюса, алісума, левової пащі. Візуально інспектує парник у хаті, касети, лампи для додаткового підсвічування розсади, придбаний спеціальний ґрунт, інші необхідні засоби. Тоді в спеціальний ґрунт у малих пластмасових касетах, складених у кілька ярусів, висівають насінинки, слідкують за дотриманням температурного режиму та вологості. А коли ці рослинки радо тягнуться до освітлення, розсаджують їх у ґрунт із домашньої компостної ями в пластмасових ємкостях. Їх поміщають у парник. Від висіву насіння минає місяців зо два.
Оскільки далі рослинки ростуть у парнику надворі, то бувають температурні збої. Бо навесні вночі ще холодно. Лише петунії не бояться приморозків, іншим квітам потрібне тепло. Цього року погода довго була холодною, морози жахали рільників ще у квітні. А вдень треба було поливати рослинки, провітрювати квіткову хатинку, щоб уникнути парникового ефекту.
-Найдовше триває час очікування. З нетерпінням чекаємо цвіту. Перші квіточки з’явилися 28 квітня, — продовжує Оля розповідь. – Ми запізнилися з пропозицією покупцям, бо зазвичай попит на квіти – перед Великоднем. Попри це, вже впоралися з продажем. Оскільки можливості обігріти парник надворі не було, ми з часом мусимо якось вирішити й цю проблему.
…Коли спілкуєшся з такими працьовитими ентузіастами, як родина Лесі й Ігоря Гриників і молода сім’я Олі й Семена Кончаківських, набираєшся натхнення та віри в прекрасне. Бо ці люди не зупиняються на півдороги й не нарікають на труднощі, а шукають вихід навіть із найскладніших життєвих ситуацій. Пристосовуючись до можливостей та природних умов, хоч частково передбачаючи ризики й вигоду, вони не зупиняються просто так, якщо й щось не вдається, а постійно борються з перешкодами. На тому шляху вдосконалюються, збагачуються знаннями і досягають високого результату. З праці рук і живуть.
Ця працелюбна родина розуміється і на рільництві. Спробувала вирощувати різні культури, знає, які умови потрібні городині, картоплі. Зараз складно щось передбачити, бо відчутні зміни клімату. Як ось: цього року календарному висіву культур перешкоджала низька температура навесні, потім було сухо, а тепер – аж занадто дощів, припарку. За такої погоди розкошують шкідники, грибкові хвороби, а врятувати рослинки непросто, бо часті дощі змивають і ліки, і засоби проти шкідників.
Якщо в когось виникає бажання також спробувати себе у квітникарстві чи городництві, як ці рудниківчани, не пошкодуйте спочатку забезпечити процес необхідними засобами. Створити умови для рослинок, бо в іншому випадку вони просто «сидітимуть» на місці, а ви, замість втішатися ними, хвилюватиметеся, що щось зробили не так. А для досягнення успіху в цій справі не забудьте вкласти в неї любов до кожнісінької рослинки. Тоді усе вдасться.
Крім того, знатимете, чи варто просити в продавця рослин знижку; знатимете, скільки часу треба витратити на те, щоб проростити квіточку і доглядати її до цвітіння, щоб прикрасила вашу оселю, двір чи загальну територію; шануватимете красу та цінуватимете сільських жителів, котрі її створюють і підтримують. А в ландшафтному дизайні розумітиметеся не гірше від спеціалістів цієї справи, бо ж кортітиме не просто виростити квіти, а й розмістити їх на своєму подвір’ї на відповідному місці.

Леся БАРДАК

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Напишіть Ваш коментар
Вкажіть Ваше ім'я