Advertisement
У середу 8 серпня в Гірському відбулася дуже знакова культурно-мистецька подія – зустріч із професором Іваном Лучечком (США), Адріаною Лучечко (США) та владикою УГКЦ Богданом Дзюрахом (Україна).
Цих шановних гостей об’єднує те, що вони є родом із нашого села (колишня назва – Горуцько). Зокрема, Іван Михайлович Лучечко народився тут 22 жовтня 1928 року.
Дуже символічною була назва цієї зустрічі – «Моє Горуцько і Україна». Адже в листі до дирекції Гірської школи (тепер Гірський НВК) за 28 травня 2001 року Іван Лучечко писав, що «чим людина старша, тим частіше повертається спогадами і думками до свого дитинства й минулого. Для мене таким минулим є моє Горуцько й Україна».
Варто вказати деякі фрагменти із біографії пана професора. 15-літнім хлопцем, під час німецької окупації, Іван Лучечко потрапив у Гамбург, де і працював разом із такими ж «остарбайтерами» у порту на річці Ельбі (на суднобудівному заводі). Після капітуляції Німеччини упродовж 1945 – 1950 років він проживав біля Гамбурга в українському таборі для інтернованих. Тут закінчив гімназію і у 1950 році виїхав в Америку. Під час Корейської війни чотири роки служить в американській військовій авіації, досконаліше вивчає англійську мову, отримує громадянство США (5 листопада 1953року). Після демобілізації отримує стипендію і вступає на навчання в Колумбійський університет.
Саме тут проявилася велика жага до знань, навчався з особливою наполегливістю і завзяттям. Як результат – закінчив аспірантуру по відділу історія Східної Європи і бібліотекознавства, здобув ступені магістра бібліотекознавства у Колумбійському університеті (1961р.) та магістра політології у Гантер коледжі у Нью-Йорку (1969р.). Три роки викладав у Колумбійському університеті, згодом – в Стейтовому коледжі у Джерзі-Ситі (1962 – 1994рр.) та тридцять два роки був заступником директора бібліотеки New Jersey City University.
У 1981 році одержав першу нагороду Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету за англомовну бібліографічну монографію «Російсько-українська проблема. 1917—1921 роки: класифікований й анотований довідник про радянський політичний репортаж у «Правді» (The Russo-Ukrainian Problem. 1917 – 1921: A Classified and Annotated Guite to Soviet Reportaqe in Pravda). Іван Лучечко так пише про свою працю: «Це і є ключ до всього, що «Правда» в ті роки писала про Україну: військові дії, політика, економія, голод, статистичні дані тощо. Дещо з тоді написаного й сьогодні є актуальним». В науковій діяльності Івана Лучечка спостерігається (знову ж таки) звернення до історичних проблем рідного народу. Напевно, саме тому він і в цій галузі як дослідник здійснює великі успіхи.
Вагоме місце в житті Івана Лучечка займає діяльність в Українському Музеї в Нью-Йорку. У 1986 – 1988 роках Іван Михайлович був членом управи музею, а в 1986-1987 роках – виконував обов’язки секретаря в екзекутиві. Вже у 1996 – 2000 роки стає Головою Управи цієї організації. Діяльність Українського Музею – це дуже важлива віха в історії української громади США, основне завдання якого – збирати, зберігати, експонувати й інтерпретувати, популяризувати зразки української культури та історії.
Турбувався Іван Михайлович і про те, щоб рідна Гірська сільська школа «йшла в ногу із часом», а саме про необхідність комп’ютеризації шкільництва. Як сам і писав: «Вивчення комп’ютерної й інтернетної грамоти учнями й учителями – це вимога сучасності. Питання лише – де через сучасні українські негаразди взяти на це грошей? Ваша школа хоча й не має фінансового капіталу, та за те має великий учнівський і учительський капітал». Таким чином турбується, клопочеться, щоб вдосконалити шкільне навчання і спонсорує на таку ціль комп’ютери з усім необхідним до них обладнанням, підключення до світової мережі Інтернет та дві копіювальні машини. Клас інформатики в школі стає в особливій пошані, а учні з великим задоволенням навчаються працювати із комп’ютерною технікою.
Усі ці приклади свідчать про велику любов і добрі справи для свого рідного народу. Навіть відстань не стає на заваді його турботливого ставлення і співпереживань за долю освіти рідного села. Багато добрих справ для рідного села, України в цілому  зробив Іван Лучечко, перебуваючи на відстані. Сім’я Лучечків була і є добрими меценатами, благодійниками рідного села – різних культурних, мистецьких, навчальних програм. Горучани це пам’ятають і завжди дуже цінують його підтримку.
Адріана Лучечко – донька Івана Лучечка, відомий фінансист в США та Україні, президент The Quality Control Center (США). З родинним візитом в Гірському вона вже була цього року на Великодні свята. Саме тоді п.Адріана була у складі делегації американського аналітичного центру American Foreign Policy Council, що здійснює моніторинг ситуації в Україні та консультує державні установи США, зокрема адміністрацію президента, готує нові рекомендації щодо України для американського уряду. В результаті цього робочого візиту експерти AFPC за підтримки фундації «Вільні Люди» провели зустрічі з керівництвом української держави в Києві, а також відвідали різні частини України: від Львова та області до Харкова, Краматорська, та передньої лінії фронту – околиць Авдіївки.
В святковій концертній програмі «Музичний дарунок» брали участь: Марічка Гев і ВІА «Дзвіночки» (керівник Марія Гев) Гірської катехитично-хорової школи «Покров», що діє при храмі Покрови Пресвятої Богородиці. У їхньому виконанні звучали авторські поезії, пісні Марії Гев духовної та патріотичної тематики. В залі гостинного кафе «У пані Анни» діти демонстрували свої таланти і вміння – співу, гри на музичних інструментах, танцю. ВІА «Дзвіночки» виступав у складі: Вероніки Сидор, Христини Коростинської, Богдана Легкого, Оксани Стеців, Христини Лучечко, Вікторії і Назарія Андрусиків, Діани Гриник, Ярослава Кахнича, Віталіни Андрійчик та Петра Марківа.
До речі, Іван Лучечко підтримує діяльність цієї школи від моменту її створення.
Після завершення концерту Іван Лучечко звернувся до своїх односельчан:: «Серцем, однак, я завжди був і є у рідному селі. Бо тут почалося моє життя й дитинство, тут спомини моїх юних літ, і тут навчили мене читати, писати. Це і є одною з причин моїх частих відвідувань Гірського із своєю сім’єю. Дякую чудовим дітям за рідне слово і пісню. Підтримуймо молодь – адже це будучність нашої нації і держави».
В словах подяки за таку теплу і родинну зустріч Адріана Лучечко відзначила: «Мені дорогі ті духовні цінності, рідне село, батьківщина мого батька, якою він живе. Я це дуже поважаю, ціную і всіляко підтримую!».
Владика Богдан Дзюрах, секретар Синоду Єпископів УГКЦ, дуже зрадів такій несподіваній зустрічі. Адже перебуваючи в місійних поїздках в Європі та США, він дуже часто зустрічався із своїм земляком п.Лучечком. Батько владики Богдана був другом дитинства Івана Лучечка.
Владика Богдан у своєму вітальному слові наголосив, що «Іван Михайлович є людиною добрих справ. Адже він здійснює найкращу інвестицію в наше майбутнє – підтримує талановитих дітей, молодь у їхньому навчанні та бажанні досягнути успіху. І яскравим прикладом цього є сьогоднішній виступ учнів катехитично-хорової школи «Покров». Радіє моє серце від того, що сьогодні я в рідному селі, де завжди відчуваю спокій душі і силу спогадів свого дитинства…».
Жителі Гірського – родина, друзі, знайомі – вітали своїх видатних земляків гучними оплесками та обіймами. Мали промови також гості і односельчани: поетеса Марія Юрач-Горуцька (м.Трускавець), краєзнавець Іван Кахнич (с.Черниця), директор Гірського НВК Степан Левицький, вчитель Гірського НВК Катерина Ярема. Від родини Івана Михайловича щиро вітали – двоюрідна сестра Ганна Гузик-Яцишин та племінник Володимир Дудич, який і зоорганізував цю історичну зустріч.
Село Гірське своєю гостинністю, любов’ю зібрало разом рідних по духу і крові людей. Колись малими, босоногими бігали вулицями, полями, вчилися, гралися, були простими дітьми. А сьогодні, через роки, завдяки великій сумлінній праці над собою досягнули успіхів. Це і є найвища мета – любити своє рідне село добрими справами та вчинками.
Ще довго в гостинному залі звучала пісня, дружня розмова і урочисте «Многая літа!» шановним гостям.
Без сумніву, та земля, на якій народився, де пройшло дитинство, зростав і пізнавав світ, завжди дорога та мила серцю кожної людини. Мужніючи, ступаючи в доросле життя, ми починаємо розуміти, що той рідний куточок землі – батьківська хата – маленька батьківщина, дають нам сили, гріють душу спогадами та любов’ю. І це тепло рідного крила по-особливому горне до себе, коли людина живе далеко від рідного дому.
…Іван Михайлович завжди бадьорий і з позитивним настроєм щиро вірить в світле та успішне майбутнє України. А це, безумовно, в повній мірі залежить від нас самих. І вкотре повторює своїм землякам свій життєвий орієнтир: «Радіймо життю, кожній його хвилині. Бо життя – це односторонній рух, тож потрібно в ньому творити все найкраще і добре. Повернути щось назад просто неможливо, тому вже сьогодні треба працювати над своїми добрими вчинками і справами».
 
Лучечкові Івану Михайловичу присвячую
Любов до рідної домівки
Ви бережете у душі.
Її безмежжя може тільки
Відчути той, хто у житті
Відкрите й чисте серце має,
Хто пам’ятає, хто шукає…
 
Душею, думкою і словом
Долає відстань ця Любов.
Й Ви повертаєтесь додому,
У те Горуцько, під Покров,
Покров Святої Благодаті
Й тепла родини в рідній хаті.
 
Ви сильні духом. Ваші справи
Добром засіяні в полях –
В Україні й, не для слави,
В людських пророщені серцях.
Все для майбутнього у дітях.
…Вогні добра крізь простір світять.
 Ви не шкодуєте уваги
До свого рідного села –
Цим варті шани і поваги,
Бо ця Любов повік Свята.
Вам за науку я вдячна дуже,
За Вашу віру і небайдужість.
Марія Гев. Фото Вікторії Марків

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Напишіть Ваш коментар
Вкажіть Ваше ім'я