Advertisement
Згадуючи минуле, люблю переглядати старі фото, і серед інших – шкільні. Ось – мої однокласники, з якими навчалася з 1965 по 1975 роки. День за днем, рік за роком – і нам вже по  60 літ. Цього року ми – ювіляри.
…А на фотографіях бачу дитячі безтурботні обличчя. Є не тільки усміхнені, а й задумані… Ніхто ще не знає, що буде потім, які випробування готує нам життя. Час чомусь біжить невблаганно швидко, і ми так стрімко старіємо.
Із того далекого 1965 року ми навіки стали рідними, «нашими». Ось як часто запитує мене моя подруга дитинства, сусідка й однокласниця Галя Чень: «Виділа-с когось з наших?». І починаємо згадувати. Найперше – нашого класного керівника Наталію Миронівну Рочняк, яка досі бадьора, любить нас та пам’ятає. Саме вона не забула привітати свого кожного випускника 1975 року з ювілейним Днем народження. Дякуємо сердечно, дорога вчителько!
Наш клас справді був знаменитий!  Майже всі були відмінниками чи просто успішними учнями,  хіба хтось вже дуже опирався і не хотів таким бути… Оскільки класний керівник була вчителем математики,  то цей предмет був у пошані і став чи не найулюбленішим  значної частини учнів. Якраз тому багато моїх однокласників так чи інакше пов’язали свою долю з математикою.
Наш «математичний геній», як називають його здавна, Петро Гарасимів закінчив Львівський «політех», працював керівником підприємства у Львові. Віра Яковець – математичний факультет Львівського університету, працює методистом відділу освіти райдержадміністрації і вчителем математики. Інженером високої кваліфікації, авторитетом для колег стала Галя Давидяк.  Відома в районі особа Василь Созоник працював керівником транспортного підприємства, головою райради. Пізніше «політех» закінчив наш класний художник Роман Гарасимів. Довго працювала в Рудниках бухгалтером сільської ради Оля Гладій.
Крім того, що це – шановані люди, всі вони – прекрасні діти, батьки, зразкові бабусі й дідусі.
Не пас задніх Мирон Стангрет, який   більшу частину трудової біографії пов’язав із районним «Автодором», потім працював у Бюро технічної інвентаризації, а тепер, як і більшість із нас, – на пенсії. Товариський та ввічливий Мирон завжди радий зустрічі з однокласниками.
Математичні (і не тільки) знання згодилися найбільш відомому в районі , а,  може, й за його межами, рибалці та мисливцю Роману Білому, який у  школі, не повірите, пробував писати вірші. Перевагу точним наукам віддала й Леся Петрів, яка  здобула фах фармацевта.
А загалом префікс «най» можна застосовувати до кожного учня класу. Які в нас були дівчата ! Віра Яковець, попри вроду, була єдиною дівчиною-шахісткою.  Наша класна модель Галя Чень, хоча і мала найкращу поставу, яку зберегла досі,  була хорошою ученицею, вона – скромна і серйозна людина. Галя Кисіль була талановитим акробатом. У Лесі Петрів – найголубіші очі, а Марія Нога мала найдовші і найтовщі коси.  Степанія Федьків гарно співала , ми з Галею Сподарик були найвищі серед дівчат (мене це дуже засмучувало). А Галя Давидяк завжди почувала себе впевнено і найкраще стояла на сторожі позицій дівчат класу.      
Сподіваюсь, що нікого не образила цими жартівливими спогадами, бо всі знайшли себе в цьому житті і стали найкращими зразками порядності, людяності, добра.
А ті, хто не став математиком, здобули високий рівень кваліфікації в різних інших галузях.
Геник Стасюк – наш класний поет і  трохи шибайголова , а тепер – громадський діяч і науковець. Окрема подяка йому за постійну  моральну підтримку  класного керівника. Священослужителем став  серйозний та лагідний Михайло Мороз.
Більша частина наших ровесників працювала на підприємствах району, області. Але сучасні реалії ставлять до кожного високі вимоги…
Зуміли впоратися з викликами  Галя Чень , Стефа Федьків, які створили невеликі сімейні бізнеси, працюють і формують необхідний державі середній клас.  Займається господарством удома і поважний Михайлик Сподарик, який  своїм оптимізмом завжди  вміє зарядити  інших. Невелику власну справу має і Роман Гарасимів.
Оля Гладій завжди доброзичлива та уважна до своїх однокласників. Толерантна і мудра Марійка Гусак ще працює, завжди без гонору відгукується на всі класні пропозиції. Висококваліфікованим працівником на склозаводі  був і Павлик Багдай. Він зумів стати добрим господарем, ніколи не сидів, склавши руки. Повагу викликає і життєвий шлях Ігоря Дубика,теж хорошого господаря і сім’янина. Мій сусід Мирон Заставський   найкраще грав у гандбол. Зараз він –  щасливий чоловік, батько, дідусь, хороший син, крім того, зберіг чудове почуття гумору.
Частина учнів після восьмого класу здобувала професійну освіту, вчилася в технікумах, працювала. Зуміли освоїти частину Дрогобиччини і Стрийщини Галя Гладій та Марійка Бардак. Не розраховуючи на сторонню допомогу, самі досягнули  того  добробуту та благополуччя, яке нині мають.
Дівчата Іра Баран, Віра Форись, Галя Сподарик здобули середню спеціальну освіту, а тепер, як і Аня Гладій,  допомагають сім’ям, працюючи за кордоном, інвестуючи в  українську економіку.
Три зірочки з Криниці  – статечна  Марійка Нога, весела Стефа Білик та лагідна Марійка Равліковська, а також Василько Вдовичин  внесли свій колорит в наш зіспіваний класний хор. Всі вони стали хорошими батьками, чесними людьми, добрими друзями. Далеко від рідного дому перебувають Степан Трускавецький, Іван Семчук.
Здоров’я, довголіття та мудрості усім вам, дорогі мої однокласники і вчителько Наталіє Рочняк! До речі, ювілей відзначила цього року й наша Наталія Миронівна. Вона прийшла до нас класним керівником, будучи молодою,  тоненькою, як лозинка, дівчиною, але дуже серйозною та вимогливою,тому ми її  трохи побоювались, але поважали і любили.  Дай їй, Боже, здоров’я та сил!
Окрема подяка організаторам і спонсорам усіх післяшкільних зустрічей, найбільшим патріотам класу Василю Созонику, Генику Стасюку, а також Петру Гарасиміву. Вітання – і дівчатам з паралельного класу, з якими найбільше спілкуюсь, – Стефі Гладій, Галі Чень (Якимівній),  Стефі Гусак, Оксані Гриник, Гані Цап. Усіх нас, 60-річних, хочеться  привітати, обійняти, побажати всіх благ, здоров’я  і надії на краще. Сподіваюсь, що кожен отримав в житті якщо не все щастя, то хоча б його шматочок!
З повагою та любов’ю – Ірина Ковталів

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Напишіть Ваш коментар
Вкажіть Ваше ім'я